Тінь перемоги - Віктор Суворов

В будь-який момент радянський флот міг знятися з якорів, вийти в район німецьких і шведських портів, заблокувати їх тисячами мін, а беззахисні транспорти втопити. Це було б кінцем війни для Німеччини. І цього не могли не розуміти в Берліні. Гітлер воював проти Британії та Франції, а за його спиною над Балтикою виблискувала занесена сокира Сталіна.

Жуков розповідає, що Сталін не хотів дати Гітлеру привід до війни. А тут не привід, тут причина. Німецькі стратеги бачили загрозу з боку радянського флоту на Балтиці і шукали шляхи її нейтралізації.

В кінці листопада 1939 року Сталін здійснив дуже велику помилку: почав війну проти Фінляндії. Війна завершилася блискучою перемогою Червоної Армії: ніхто в світі в таких снігах, на такому морозі, на практично непрохідній місцевості не штурмував настільки потужні укріплення. Таке було під силу лише Червоній Армії.

Однак перемога у Фінляндії була другим дзвінком Гітлеру: Сталін підбирається до шведської руди. Червона Армія за наказом Сталіна прорвала фінські укріплення і зупинилася. Фінляндія без укріплень беззахисна. В будь-який момент Сталін міг віддати наказ, і наступ Червоної Армії міг відновитися. З території Фінляндії можна було бомбити шведські копальні й залізниці безперешкодно. Перешкодити цьому не зміг би ніхто. Одне тільки захоплення Аландських островів, які належали Фінляндії, дозволяло закрити гирло Ботнічної затоки і це означало переможне для Радянського Союзу завершення Другої світової війни. І це не все. В окупованій Гітлером Європі немає лісу. Ліс - у Фінляндії та Швеції. Можливе припинення поставок лісу через Балтику тягнуло за собою безліч наслідків. І всі - негативні. Ліс це шпали. Немає лісу, немає будівництва і відновлення залізниць. Ліс у величезних кількостях потрібний вугільним шахтам. Немає лісу - немає вугілля. Уже в мирний час щорічна нестача деревини в Німеччині становила 6мільйонів тон. Замість деревини доводилося використовувати картоплиння. Про це свідчить сам фюрер. («Застільні розмови Гітлера». Запис 5 червня 1942.)

І це в мирний час, коли постачання лісу через Балтику ніхто не заважав. Варто було сталінським підводним човнам вдарити по німецьких лісовозах, і Німеччина залишилася б без деревини. Не думаю, що картопляної гички вистачило б, щоб цей брак заповнити. Та й не в кожній справі картоплиння може служити повноцінною заміною деревині. З бадилля можна робити папір низької якості, але не можна робити шпали, не можна бадиллям кріпити вугільні шахти.

Крім іншого, Німеччина не мала нікелю. Без нікелю воювати не можна. А нікель - у Фінляндії. На початку 1940 року в ході війни проти Фінляндії Червона Армія захопила нікелеві рудники в Петсамо, а потім, навесні 1940 року, згідно з мирним договором, повернула їх назад. Але тепер нікель видобувався спільним радянсько-фінляндським акціонерним товариством з участю радянських інженерів і робітників. Радянський уряд наполягав на тому, щоб директором була радянська людина. Нікель з Петсамо поступав і в Німеччину, і в Радянський Союз. Але в будь-який момент поставки нікелю могли бути припинені. 104-та стрілецька дивізія генерал-майора С. І. Морозова (42-й стрілецький корпус 14-ї армії) стояла прямо біля самих нікелевих рудників...

Уявляю, який зубовний скрегіт стояв в підземних бункерах німецьких штабів.

Німецькі стратеги зовсім недарма побоювалися нового радянського вторгнення до Фінляндії. 25 листопада 1940 року Народний комісар оборони СРСР Маршал Радянського Союзу С. К. Тимошенко і начальник Генерального штабу Червоної Армії генерал армії К. А. Мерецков направили у штаб Ленінградського військового округу директиву. Документ виконаний в одному екземплярі. Ступінь таємності - «ОВ», тобто цілком таємно особливої важливості.

Документ починається так: «В умовах війни СРСР тільки проти Фінляндії для зручності управління і матеріального забезпечення військ створюються два фронти:

Північний фронт - для дій на узбережжі Баренцового моря і на напрямках Рованіямі, Кемі і Улеаборзькому;

Північно-Західний фронт - для дій на напрямках Куопіо, Мікеенлі і Гельсингфорс. Командування Північно-Західним фронтом покладається на Командування і штаб Ленінградського військового округу.

Наказую приступити до розробки плану оперативного розгортання військ Північно-Західного фронту...

Основними завданнями Північно-Західному фронту ставлю: Розгром збройних сил Фінляндії, оволодіння її територією в межах розмежувань і вихід до Ботнічної затоки на 45-й день операції...

Справа Північний фронт (штаб Кандалакша) на 40-й день мобілізації переходить у наступ і на 30-й день операції опановує районами Кемі, Улеаборга...

Червонопрапорному Балтійському флоту, підпорядкованому в оперативному відношенні Військовій Раді Північно-Західного фронту, поставити такі завдання:

1. Спільно з авіацією знищити бойовий флот Фінляндії та Швеції (у разі виступу останньої).

2. Сприяти сухопутним військам, що діють на узбережжі Фінської затоки і з півострова Ханко, забезпечуючи їх фланги і знищуючи берегову оборону фінів.

3. Забезпечити перекидання двох стрілецьких дивізій у перші ж дні війни з північного узбережжя Естонської РСР на півострів Ханко, а також перекидання і висадку великого десанту на Аландські острови.

4. Крейсерськими операціями підводних човнів і авіацією перервати морські сполучення Фінляндії та Швеції (у разі її виступу проти СРСР) в Ботнічній затоці і Балтійському морі...

Даному плану розгортання надати умовне найменування «С.3-20».

План вводиться в дію при отриманні шифрованої телеграми за моїм і начальника Генерального штабу підписами наступного змісту: «Приступити до виконання "С.3-20"».

Повний текст цього плану опублікований у збірнику «1941 рік», Москва. «Демократія» 1998. Книга перша. Стор. 418-423.

Цікаво відзначити, що в цьому плані не йде мова про те, що ми будемо воювати заради «забезпечення безпеки міста Леніна». І немає натяків на те, що бойові дії треба розпочинати у відповідь на ворожий напад. Немає звичних слів: «якщо вороги нав'яжуть нам війну...» Тут простіше: в будь-який момент з Москви у штаб Ленінградського військового округу надійде шифровка, і радянські війська підуть вперед до Ботнічної затоки, до кордонів Швеції, на Аландські