Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
2. Усі без обмеження за віком і статтю категорії засуджених мають право одержувати щомісяця одне короткострокове побачення і один раз на три місяці — тривале побачення, за виключенням засуджених до довічного позбавлення волі, які одержують тільки короткострокове побачення один раз на шість місяців (ч. 5 ст. 151 КВК).
Засуджені, які тримаються в дільницях соціальної реабілітації, мають право одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць (ч. 2 ст. 99 КВК).
За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій засуджені можуть отримати додаткове короткострокове або тривале побачення (ч. 1 ст. 130 КВК).
Засуджені жінки, які проживають за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного строку, можуть без обмеження мати побачення з родичами та іншими особами (ч. 2 ст. 142 КВК).
3. Короткострокові побачення з родичами та іншими особами відбуваються під наглядом представника адміністрації виправної колонії. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли, на думку адміністрації установи, вони не будуть негативно впливати на засудженого. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім’єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти, за наявності їх свідоцтв про народження та відповідної довідки органу самоврядування, що підтверджує факт їх проживання однією сім’єю. Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти засудженого. Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім відпрацюванням.
Відповідно до вимог Віденської конвенції «Про консульські зносини», генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав. Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості встановлених КВК України побачень не враховуються, їх число не обмежується.
У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ, побачення можуть бути тимчасово відмінені. Не дозволяються побачення між засудженими, які перебувають в установах виконання покарань. Не дозволяється також об’єднання побачень або розділення одного побачення на декілька періодів.
Побачення забороняються також під час тримання засуджених у ПКТ, ОК, ДІЗО або карцері. Як виняток, начальник установи може надати тільки короткострокове побачення з родичами й тільки з метою виховного впливу на таких засуджених.
Не надаються, як правило, тривалі побачення засудженим, які перебувають у лікувальних закладах ДКВС. Короткострокові ж побачення надаються засудженим начальниками лікувальних закладів за встановленими нормами. У разі тяжкої хвороби засудженого, що загрожує його життю, начальник лікувальної установи надає змогу близьким родичам засудженого відвідати його. Таке відвідування у рахунок чергових побачень не зараховується.
4. Для проведення короткострокових і тривалих побачень у будинку, де розташований контрольно-пропускний пункт (далі — КПП) по пропуску персоналу на територію виправної колонії, обладнуються спеціальні кімнати, згідно з додатком 17 до ПВР УВП. Приміщення для мешкання та очікування родичів засуджених, які прибули на побачення, розташовуються за межами виправної колонії. За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем і комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення, або із засуджених стягується плата за затвердженими територіальними органами управління ДДУПВР розцінками в розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється виключно на їх утримання.
Дозвіл на побачення надається начальником виправної колонії, а в разі його відсутності — першим заступником або особою, яка виконує його обов’язки, за заявою засудженого чи особи, яка прибула на побачення. Одночасно (за власним бажанням) засудженим подається заява про зняття його з котлового довольства на час перебування на тривалому побаченні.
Документами, що посвідчують особу, яка прибула на побачення, її родинні зв’язки із засудженим, можуть бути паспорт, посвідчення водія, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки органу самоврядування, що підтверджують факт проживання однією сім’єю засуджених з прибулою особою. Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі відсутності таких даних в особовій справі засудженого іноземця коло близьких родичів визначається шляхом його опитування.
Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або черговий помічник начальника установи. Їх інформують про поведінку засудженого і попереджають про обов’язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановлених правил. Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, особами, що прибули на побачення, здаються на збереження молодшому інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального журналу.
У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети, вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове побачення.
У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється, і тоді діють вимоги законодавства про адміністративні правопорушення.
На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді. На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого