Московство - Павло Штепа
Року 1954-го 500 Безсмертних Українок в Кінгірі не боронилися, але самі наступали, нападали на Московщину. І вони перемогли. Їхні духовні нащадки, оті незлічені світличні, горині, караванські, чорноволи, морози, виконуючи заповіт 500 Безсмертних Українок, також не боронилися, але наступали, нападали на Московщину. Вони не просили, але вимагали, погрожували Московщині, добре знаючи, що тим копають собі особисто могилу. Отже, бачимо не покірних жертв, а нескорених, свідомих свого завдання і мети революціонерів, борців, національних героїв.
Україна не скорилася. Україна бореться. Бореться пограбована, спалена, кайданами скована, холодна-голодна, під залякуванням і доглядом зайдів-москвинів, осамітнена, зневажена світовою громадськістю. Цю запеклу, на життя чи смерть боротьбу не видно назовні; грому й блискавки не чути, небо ніби погідне, але повітря заряджене електрикою, як це завжди буває перед великою громовицею. Неухильно наближається новий 1917 рік.
Україна мала, має і завжди матиме борців, працівників на національному полі, ідеалістів, що жертовно працювали, працюють і працюватимуть задля України, її культури, її матеріальної і духовної величі та державної незалежності. І тепер у т. зв. УРСР вони за пекельно тяжких умов, у щогодинній, щохвилинній, напруженій, прихованій боротьбі з найпідлішим у світі ворогом мають снагу і відвагу творити своє українське життя. Та не лише еліта народу, а й весь український народ дедалі швидше і більше мужніє, міцніє духовно, морально, національно. В Україні зростає, набирає сил величезна духовна сила.
Хто ж сильніший? Сильніший — духом. Наголошуємо: духом, бо дух животворить. Дух творить усе життя. І саме духом український народ чи не найсильніший за всі інші народи. Історія його — найтрагічніша і водночас найгероїчніша за історії інших народів. Український народ тисячоліттями проливав свою кров за християнські ідеї та ідеали. Дикі орди зі сходу і заходу, з півдня й півночі плюндрували, палили до чорної землі Україну століттями. Кілька разів в історії половина України ставала диким полем. Україна всі ті орди перемогла. Від першого дня заснування Москви і по сьогодні точиться в формах невпинна, вперта, запекла війна між Києвом і Москвою. І ніщо, ніяка сила не може тієї війни зупинити, хоч би того й хотіли обидва вороги. Не може, бо ця війна не є звичайною війною, суперечкою двох сусідів. Це — щось значно більше. Це — війна двох протилежних світів. Світів, що взаємно заперечують засади самих основ, на яких ті світи стоять. Це війна ідей. Ідей і законів Сотворителя Всесвіту з ідеями та законами Руїнника Всесвіту. Війна сил світла з силами темряви. Війна правди з брехнею. Війна сил Бога з силами сатани. Війна непримиренна, що й знали наші прадіди великі, а забули правнуки. «Дві стіни зударяться. Одна впаде, друга зостанеться», — пророкував великий Богдан.
Москвини краще за будь-кого бачать глиняні ноги своєї імперії — її немосковські народи, а насамперед, найбільший — український. Приховати свою невдачу в їх змосковщенні Московщина не може і намагається залякати народи СРСР «капіталістичним рабством». Московщина ліпше за будь-кого знає, що ніколи в історії не було навіть і тіні єдності та «дружби народів», а навпаки була і є ненависть між москвинами і немосквинами в московській імперії, білій і червоній.
Ніколи не було, нема і бути не може союзу України з Московщиною. Не може бути, хоч би й хотіла Україна. Не може, бо український і московський народи — це дві протилежності, які самі себе взаємно заперечують в усіх, без винятку, царинах життя. А над усе в найголовнішій — в царині духовній.
Ніхто і ніщо не зможе привести до союзу України з Московщиною, як ніхто і ніщо не зможе призвести до союзу Христа з антихристом, християнство з сатанинством, релігію з безбожництвом, добро зі злом, правди з брехнею, любов з ненавистю, жорстокість з лагідністю.
Зміст
Нумерація розділів приведена для книги:
Павло Штепа. Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість: Видання четверте. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 2003. — 412 с.
Вступ ... 3
І. Походження москвина ... 10
II. Мова і література москвина ... 18
III. Ледарство і волоцюзтво москвина ... 30
IV. Безвласність і злодійство москвина ... 35
V. Безбожництво і розпуста москвина ... 45
VI. Жорстокість москвина ... 59
VII. Рабство і деспотія москвина ... 73
VIII. Державний лад москвина ... 85
IX. Творча яловість москвина ... 98
X. Залізна завіса москвина ... 112
XI. Яничарство задля москвина ... 121
XII. Загарбництво москвина ... 161
XIII. Колоніалізм москвина ... 182
XIV. Смертоносність москвина ... 205
XV. Московщення ... 232
XVI. Націоналізм москвина ... 253
XVII. Месіанство москвина ... 265
XVIII. Духовність москвина ... 288
XIX. Іноземці про московство ... 307
XX. Москвини про московство ... 327
XXI. Руйнівник московства ... 351
Примітки ... 392
Про автора
Павло Штепа народився 12 вересня 1897 року на Кубані, в станиці Нова Дмитрівка. Брав участь у визвольних змаганнях 1917–1922 рр.
Після поразки УНР емігрував до Чехо-Словаччини. У Подєбрадах закінчив Українську Господарську Академію (1927 рік). Переїхавши 1927 року до Канади, співпрацював з газетою «Новий Шлях». Як визначного науковця Павла Штепу було обрано до Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка та Української Вільної Академії Наук. Помер 2 березня 1980 року. Павло Штепа є автором фундаментальних праць «Українець а Москвин» (1959), «Московство» (1968), «Мафія» (1971), «Словник чужослів, знадібки» (1976), «Річевий словник, знадібки» (1979), а також низки статей у «Визвольному Шляху».
Його творчість досі була мало відомою широкому загалові в Україні. Актуальність творчого доробку Павла Штепи сьогодні незаперечна. Промосковські тенденції багатьох українських політиків засвідчують, що вони не враховують, наскільки в’ївся імперіалізм у російське суспільство. Тому перевидання книги «Московство» можна вважати значною подією в житті українства, це відповідає його історичним потребам.
Віталій КУЛИК,
Голова Політологічного центру
Молодіжної організації Республіканців України
Видавнича фірма «Відродження»
ВФ «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.
Петром та Олександром Бобиками,
