Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;
заподіювати собі тілесні ушкодження, в тому числі і з допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров’ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов’язків;
завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;
вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;
чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов’язків, підбурювати до цього інших засуджених;
грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська; самовільно залишати призначені для перебування ізольовані територію, приміщення або визначене місце роботи.
1. На підставі ч. 2 ст. 7 КВК України засуджені до позбавлення волі користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України, КВК України чи встановлених вироком суду. Вони, як і інші категорії засуджених, мають більшість прав і свобод, передбачених розділом II Конституції України, а також відповідні права, передбачені нормами цивільного, сімейного, житлового, трудового та інших галузей права. Основні права засуджених, перераховані у ст. 8 КВК України, повною мірою поширюються і на засуджених до позбавлення волі. Незважаючи на це, у ч. 1 ст. 107 КВК України додатково вказані ще й спеціальні права засуджених до позбавлення волі, які випливають з режиму, порядку та умов відбування цього виду покарання. Наведені в цій частині права сформульовані у загальному вигляді, а більш чітка їх регламентація та механізм їх забезпечення чи реалізації — в інших нормах розділу III КВК України, Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, інших нормативно-правових актах Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Закріплення прав засуджених до позбавлення волі в окремій нормі у кримінально-виконавчому законодавстві зроблено вперше, це додаткова гарантія забезпечення законності при виконанні цього виду покарань, приклад гуманного ставлення держави і суспільства до цієї категорії засуджених.
2. Право засуджених до позбавлення волі на одержання інформації і роз’яснень про умови відбування і порядок виконання покарання полягає в тому, що кожному засудженому під час його прийому до колонії в порядку, передбаченому ст. 91 КВК України, адміністрація колонії зобов’язана надати інформацію про установу, в якій засуджений буде відбувати покарання, режим в цій колонії і засоби його забезпечення, умови і порядок виконання покарання, а саме: про взаємовідносини працівників колонії і засуджених; розпорядок дня; правила поведінки; умови і оплату праці; можливості отримання освіти; придбання засудженими продуктів харчування, предметів першої потреби; отримання посилок, передач, бандеролей; порядок листування; отримання і направлення грошових переказів; побачення з родичами, іншими особами й адвокатом тощо. Про роз’яснення засудженому до позбавлення волі порядку і умов відбування покарання відбирається підписка.
3. Засуджені до позбавлення волі мають право користуватися всіма видами послуг, що надаються в колонії, де вони відбувають покарання, як додатковими, так і оплачуваними. Як правило, це послуги бібліотеки, клубу, перукарні, лазні, майстерні з ремонту одягу, взуття, годинників тощо.
4. Засуджені до позбавлення волі мають право брати участь у трудовій діяльності, це право їм, як і іншим громадянам, гарантує ст. 43 Конституції України. Проте право на працю, згідно з ч. 1 ст. 118 КВК України, у засуджених до позбавлення волі трансформується в обов’язок працювати.
5. Засуджені до позбавлення волі мають право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів або коштів рідних і близьких, у порядку, встановленому ст. 116 КВК України, спільним наказом ДДУПВП і МОЗ України від 18 січня 2000 р. № 3/6 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах і установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань» та іншими нормативно-правовими актами.
6. Зберігання при собі грошових коштів засудженим до позбавлення волі, за загальним правилом, заборонено (ч. 7 ст. 102 КВК). Право вільно розпоряджатися готівкою мають засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання (ч. 3 ст. 138 КВК) та дільницях соціальної реабілітації (ч. 2 ст. 99 КВК). В інших категорій засуджених грошові кошти накопичуються на особових рахунках і витрачаються у безготівковій формі. За ці кошти засуджені можуть придбавати, володіти й розпоряджатися різними предметами, речами та виробами за виключенням тих, зберігання яких засудженим заборонено додатком № 9 до ПВР УВП. Загальна маса предметів і речей, які належать засудженому, з урахуванням тих, що містяться на складі, не повинна перевищувати 50 кг.
7. Засуджені до позбавлення волі мають право листування з особами, які перебувають за межами колоній, вести з ними телефоні розмови в порядку, встановленому статтями 110,113 КВК України та пунктами 43, 46, 50, 51 ПВР УВП.
8. Засуджені до позбавлення волі мають право одержувати і відправляти посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі в порядку, встановленому статтями 112, 114 КВК України та пунктами 43, 46, 50, 51 ПВР УВП. Перелік продуктів харчування, предметів першої потреби та засобів особистої гігієни, які можна відсилати засудженим у посилках (передачах) встановлений у додатку № 6 до ПВР УВП.
9. Засуджені до позбавлення волі мають право зустрічатися з родичами та іншими особами в порядку, встановленому ст. 110 КВК України та пунктами 46, 47, 49—51 ПВР УВП.
10. Засуджені до позбавлення волі мають право подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи письмовій формі від свого імені і з питань, що стосуються їх особисто, з урахуванням положень ч. 3 ст. 113 КВК України в порядку, встановленому п. 45 ПВР УВП та Інструкцією про порядок розгляду звернень громадян, їх особистого прийому в органах