Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Контрольно-строкова картотека потрібна для контролю за своєчасним звільненням засудженого, застосуванням до нього умовно-дострокового звільнення, заміни покарання більш м’яким, переведенням до установи іншого виду чи дільниці соціальної реабілітації. Вона містить усі відомості про початок і закінчення строку покарання, дату відбуття засудженим частини строку покарання, передбаченої у статтях 81—82 КК України та ст. 101 КВК України, інформацію про розгляд цих питань на засіданні установи. Якщо засуджений вибуває з колонії або його переводять до іншої колонії, цю картку залучають до особової справи.
Особова справа є основним обліковим документом, для роботи з якою існують спеціальні правила. На кожного заарештованого вона заводиться за місцем попереднього ув’язнення і складається з двох частин. Перша частина — це анкета, дактилоскопічна карта, пізнавальне фото, копія вироку суду, розпорядження про його вступ в законну силу, протокол затримання, копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості тощо. У другій частині містяться: довідка-характеристика слідчого, персональний або індивідуальний наряд на етапування, медична картка, копії характеристик із слідчого ізолятора, документи про заходи заохочення і стягнення.
Кожна служба установи виконання покарань веде облік засуджених відповідно до своїх завдань і функцій, періодично звітує про свою діяльність. Наприклад, оперативна частина веде облік осіб, які схильні до порушення режиму, до втечі, до вчинення тяжких злочинів тощо.
9. Адміністрація колонії протягом трьох діб з моменту прибуття засудженого а) повідомляє суд, який виніс вирок про приведення його до виконання (для забезпечення належного судового контролю за виконанням вироку), про місце відбування засудженим покарання, б) відповідно до ст. 404 КПК України, повідомляє його рідних (за вибором і заявою засудженого), з адресою установи та регіонального управління, в) роз’яснює права засудженого на листування, одержання посилок, передач, бандеролей, користування побаченнями та телефонними розмовами тощо.
10. Про дії адміністрації установи у разі виявлення помилок і неточностей у вироку суду та інших документах див. коментар до ст. 4 КВК України.
Стаття 92. Роздільне тримання засуджених до позбавлення волі у виправних і виховних колоніях1. У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.
2. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
3. ізольовано від інших засуджених, а також роздільно тримаються:
засуджені до довічного позбавлення волі;
засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;
засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.
4. Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності.
5. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.
6. Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання засуджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у лікувальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Роздільне тримання різних категорій засуджених в установах виконання покарань означає реалізацію вимог вторинної класифікації засуджених до позбавлення волі (див. коментар до статті 86 КВК). Указана стаття пропонує розподіляти їх за різними критеріями в межах кожної установи — за відділеннями соціально-психологічної служби, бригадами, створювати сприятливі умови для організації та проведення індивідуальної виховної роботи, організації трудового процесу в кожному підрозділі, забезпечувати відповідний порядок тримання засуджених в колонії різних рівнів безпеки, тим самим реалізується профілактична функція закону.
2. Індивідуалізація покарання при його виконанні означає індивідуалізацію всього карально-виховного процесу. Вона потребує встановлення загальних вимог не для всіх засуджених у цілому, а безпосередньо для кожної конкретної, однорідної групи, категорії засуджених, і застосовується для забезпечення диференційованого підходу до процесу виконання покарання, надає можливість працівникам різних служб установ виконання покарання координувати свої дії, більш ефективно взаємодіяти між собою у визначенні оптимальних заходів виховного впливу на засуджених.
3. Необхідність індивідуалізації виконання покарання передбачає обрання індивідуальних засобів і методів впливу, вибір необхідних саме конкретному засудженому заходів виховного характеру.
4. Індивідуалізація покарання при його виконанні означає індивідуалізацію всього карально-виховного процесу. Це потребує встановлення загальних вимог не для всіх засуджених у цілому, а безпосередньо для конкретної, однорідної групи, категорії засуджених, і робиться для того, щоб забезпечити диференційний підхід до процесу виконання покарання, надає можливість працівникам різних служб установ виконання покарання більш ефективно взаємодіяти між собою у визначенні оптимальних заходів виховного впливу на засуджених.
5. За законом і критеріями вторинної класифікації, засуджені до позбавлення волі поділяються:
— за віком — на дорослих і неповнолітніх. Дорослі засуджені тримаються у виправних колоніях мінімального, середнього та максимального рівня безпеки (ст. 18 КВК), неповнолітні засуджені — у виховних колоніях (ст. 19 КВК). Виокремлення із загальної кількості засуджених неповнолітніх обумовлено тим, що психіка й інтелект засудженого на час вчинення ним злочину ще недостатньо сформовані і розвинуті. При відбуванні покарання таким засудженим на перший план як найважливіші висуваються виховні завдання, тому і колонії, де вони тримаються, мають назву виховних. Крім того, ці спеціальні колонії для неповнолітніх засуджених існують для ізоляції від шкідливого впливу дорослих злочинців;
— за статтю, передбачене окреме тримання осіб чоловічої і жіночої статі. Ця вимога поширюється і на неповнолітніх засуджених. При цьому законодавець по суті вказує на ізольоване, а не