Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб. - Валеріан Васильович Молдован

Документи посвідчені нотаріусом Вледіка Раціу Георге за № 603 від 12.01.2000 р„ № 604 від 12.01.2000 р., № 912 від 14.01.2000 р„ № 5205-5206 від 16.02.2000 р., № 5210 від 16.02.2000 р., № 5597 від 21.02.2000 р., № 5600 від 21.02.2000 р., № 5601 від 21.02.2000 р., як вказувалося вище мають відбитки факсиміле та круглої печатки іншої особи, але більш того відбитки круглих печаток нотаріуса суттєво відрізняються. Так, на документах, зареєстрованих за № 602 та № 604, відбитки печатки нотаріуса мають дві зірки, а на документах, зареєстрованих за № 912, № 5205-5206, № 5210, № 5597, № 5600, № 5601 відбитки печатки того ж нотаріуса — три зірки. Підписи нотаріуса Вледіка Раціу Георге та відбитки його печатки на документах зареєстрованих за № 4458 від 11.02.2000 р. та 4454 від 11.02.2000 р. мають суттєву різницю між собою.

Викладене ставить під сумнів відповідність підпису нотаріуса та дійсності його печатки, а також належність наведених документів, як належних і допустимих доказів, на підтвердження зустрічних позовних вимог Барбу Помпіліу.

Більш того, всі документи виготовлені за кордоном, але жоден з них не легалізований органами МЗС України.

Документи органів іноземних держав набувають сили письмових доказів за умови їх легалізації (засвідчення) консульськими посадовими особами МЗС України. Останні засвідчують документи, що видаються органом влади або офіційними особами держави, а також копії, переклади цих документів.

При оформленні документів, призначених для використання за кордоном, зацікавлена особа повинна надати ці документи до відділу нотаріату Міністерства юстиції або уповноваженому на те органу держави для посвідчення дійсності підпису нотаріусу, який посвідчив ці документи, а потім до МЗС для подальшої консульської легалізації. У цих випадках дійсність підпису і печатки нотаріуса повинна бути посвідчена органом юстиції або іншим уповноваженим на це органом держави де складено документ. У той же час, на документах, наданих Барбу Помпіліу дійсність підпису і печатки нотаріуса не посвідчена, що дає обґрунтовані підстави для сумніву щодо самого існування на території Румунії таких нотаріусів, а самі документи не легалізовані.

Таким чином, надані Барбу Помпіліу документи не відповідають вимогам Закону щодо допустимості та належності письмових доказів (ст. 28—29 ЦП К України). їх не можна розглядати як докази у цивільній справі. Саме тому позовні вимоги Барбу Помпіліу задоволенню не підлягають, оскільки він, як позивач, його представник та адвокат в судовому засіданні належним чином не довели обставин справи, на які вони посилалися, як на підставу позовних вимог.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 15, 30, 62, 202 ЦП К України, на підставі ст. 14 Конституції України, статтями 2—4,11,12,19,48,49,56 Закону України «Про власність», статтями 86,128, 224, 225 ЦК України, — прошу: позов Пшеничного Федора Федоровича до Мінського РУ ГУ МВС України в м. Києві, УДАІ ГУМВС України в м. Києві про визнання права власності на автомобіль, усунення перешкод у здійсненні цього права, — задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Барбу Помпіліу на користь Пшеничного В. Ф. судові витрати, пов’язані з наданням юридичної допомоги адвокатом — у сумі 1000 гривень, а також з урахуванням вартості спірного майна, вирішити питання про стягнення державного мита за розгляд справи в суді.

У задоволенні позову Барбу Помпіліу до Пшеничного Федора Федоровича, Мінського РУ ГУ МВС України в м. Києві про витребування майна від добросовісного набувача, — відмовити, оскільки, позивач в судовому засіданні належним чином не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

З повагою!

Шановний суд!

Предметом сьогоднішнього слухання є відповідність діючому законодавству податкової вимоги ДПІ в Печерському районі м. Києва, що грубо порушує охоронювані законом права та інтереси ТОВ «А».

10.06.2003 року товариство з обмеженою відповідальністю «А» отримало першу податкову вимогу ДПІ в Печерському районі м. Києва від 26.05.2003 р. № 1/4496, відповідно до якої сума податкового боргу ТОВ «А» за узгодженими податковими зобов’язаннями (податок на прибуток) станом на 22.05.2003 року склала 4 751,96 грн. Згідно податкової вимоги ТОВ «А» потрібно терміново сплатити суму податкового боргу — податок на прибуток в сумі 4 751,96 грн.

Потрібно зазначити, що ТОВ «А» ніяких повідомлень з цього питання від ДПІ в Печерському районі м. Києва не отримувало, акти звірок з податковою інспекцією нашим підприємством не підписувались, перевірки результатів діяльності підприємства не проводились. Перший отриманий документ — податкова вимога ДПІ в Печерському районі м. Києва від 26.05.2003 р. № 1/4496, в якій податковий орган самостійно визначив податкове зобов’язання підприємства.

Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме пунктом 4.2.2 статті 4 названі чотири підстави, при наявності яких контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків, у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган, внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у Поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання;

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.

ТОВ «А» у встановлені законом строки подано декларації про прибуток підприємства: за 2002 рік, за січень 2003 року та за 1 квартал 2003 року.