Українська література » Наука, Освіта » Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

Читаємо онлайн Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
до Положення про військово-лікарську експертизу та меди­чний огляд у Збройних Силах України), що визначають ступінь придатності до військової служби, і Таблиці додаткових вимог до стану здоров’я призов­ників, військовослужбовців, а також вступників до військово-навчальних за­кладів (додаток № 3 до вищеназваного Положення).

5. На засуджених, визнаних ВЛК непридатними за станом здоров’я до вій­ськової служби зі зняттям з військового обліку або непридатними до військо­вої служби у мирний час, командир дисциплінарного батальйону вносить до суду подання про дострокове звільнення від покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням. Разом з поданням до суду над­силають висновок військово-лікарської комісії та особову справу засуджено­го. Осіб, щодо яких судом винесено ухвалу про дострокове звільнення від по­карання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням, командир дисциплінарного батальйону достроково звільняє з військової служ­би і направляє до військового комісаріату або військової частини, звідки вони прибули.

Розділ III ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Глава 15 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Стаття 86. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії

Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покаран­ня, визначається Державним департаментом України з питань виконання по­карань.

1. Однією із складових ефективного досягнення цілей покарання є індиві­дуалізація покарання не тільки при його призначенні, а й при виконанні, що передбачає зміну обсягу кари залежно від поведінки засуджених в установах виконання покарання, визначення оптимальних засобів виховного характеру для досягнення позитивних змін в особистості засудженого, розробці сучасних науково-обґрунтованих програм психолого-педагогічної переорієнтації осіб, які відбувають покарання, іншими словами — на стадії виконання покарання має місце комплексна індивідуалізація карально-виховного впливу на засу­джену особу, зміна його правового положення, здійснення індивідуальної і за­гальної превенцій.

Новий Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р. закріпив прави­ло, згідно з яким вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбува­тимуть покарання, визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, а не судом, як це було раніше. Уже з 2001 р. ця про­цедура як певний український експеримент (оцінка його ефективності ще по­переду, схожого порядку не існує в жодній країні пострадянського просто­ру) здійснюється Регіональними комісіями з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі — Регіональні комісії), що утворюються в територіальних органах управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в областях.

2. Визначення виду установи виконання покарання, для відбування пока­рання засудженим до позбавлення волі ґрунтується на їх класифікації.

Під класифікацією засуджених до позбавлення волі наука кримінально- виконавчого права розуміє розподіл їх на відносно однорідні категорії за пев­ними ознаками для створення найбільш ефективних умов у досягненні цілей покарання. З практичної точки зору Державний департамент України з питань виконання покарань вважає класифікацію засуджених певним угрупуванням визначених категорій осіб за окремими характерними ознаками, для визна­чення виду установи виконання покарання, де засуджений відбуватиме пока­рання, і тим самим створення раціональної системи установ виконання пока­рання, на яку впливає характер і стан злочинності в країні, а отже, і склад за­суджених до позбавлення волі.

У місцях позбавлення волі така класифікація зумовлена: а) необхідністю диференційованого підходу до проведення заходів виховного впливу на під­ставі індивідуальних програм соціально-психологічної роботи із засуджени­ми; б) зниженням негативного впливу на особистість умов позбавлення волі; в) мінімізацією шкідливого взаємовпливу міжгрупових і міжособистісних кон­фліктів. Згідно зі ст. 67 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’яз­неними, класифікація засуджених має на меті: а) відокремлення ув’язнених від злочинців, які через своє кримінальне минуле та негативні особистісні риси характеру можуть негативно впливати на них; б) розподіл ув’язнених на кате­горії, які полегшують роботу з ними для повернення до життя у суспільстві.

3. Розрізняють класифікацію засуджених до позбавлення волі первинну і вторинну, які є двома самостійними видами, випливають один з одного в про­цесі виконання покарання, однак мають різні цілі, і первинна класифікація детермінує вторинну. Наявність саме двох видів (етапів) класифікації засу­джених до позбавлення волі зумовлює щонайменше двох суб’єктів, які її здійс­нюють.

Первинна класифікація засуджених провадиться Державним департамен­том України з питань виконання покарань (регіональними комісіями) для ство­рення оптимальних умов в реалізації кари та індивідуального попередження шляхом визначення колонії певного рівня безпеки.

Вторинна — безпосередньо адміністрацією виправних установ при розмі­щенні засуджених у тій чи іншій дільниці, формуванні відділень соціально-пси­хологічної служби. Вторинна класифікація проводиться під час перебування засудженого у відділенні карантину, діагностики та розподілу. Вивчення його особистості перед направленням до відділення соціально-психологічної служ­би дозволяє не тільки прогнозувати варіанти очікуваної поведінки в подаль­шому, а й обирати оптимальні засоби контролю з боку персоналу установи для забезпечення належного рівня безпеки, координувати спільні зусилля співро­бітників різних служб установи для більш ефективного виховного впливу, вра­ховуючи такі критерії:

а) кримінально-правові — характер скоєного злочину, криміногенна зара­женість особистості, тобто глибина і стійкість її антисуспільної спрямованості. Залежно від цього виокремлюють групи осіб, засуджених за корисливі, неко­рисливі, корисливо-насильницькі, агресивні (насильницькі), неагресивні та економічні злочини;

б) соціально-демографічні — вік, рівень освіти, соціальне положення, рід занять до засудження, громадянство тощо;

в) особистісні (психолого-педагогічні) — рівень суспільної небезпеки, сформованість правосвідомості, рівень моральної занедбаності, ставлення до умов відбування покарання, наявність або відсутність лідерських якостей;

г) медичні — працездатність, інвалідність, вагітність жінок, наявність хро­нічних захворювань тощо.

Нова класифікація як засуджених до позбавлення волі, так і установ вико­нання покарань, була введена на виконання Спільної програми комісії євро­пейського співтовариства і Ради Європи у галузі реформи правової системи, місцевого самоврядування та правоохоронної системи України, з метою при­ведення кримінально-виконавчої системи України

Відгуки про книгу Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: