Крах Симона Петлюри - Данило Борисович Яневський

кожному разі, писав М. Шаповал, «за всі плюси і мінуси нашої праці ми несемо обидва повну відповідальність в однаковій мірі». – Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 47.(обратно) 92

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 37, 38, 40, 47.

(обратно) 93

Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С. 51.

(обратно) 94

Опис засідання кореспондується з описом Стахіва, який не знав про існування цитованих тут споминів Шаповала. Див.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С. 52 і далі.

(обратно) 95

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 49—50.

(обратно) 96

Винниченко стверджував, що Директорію було обрано саме цього дня. Критику цієї версії див.: Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С 74—76, 235, прим. 34А.

(обратно) 97

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія… – С. 58.

(обратно) 98

В обох випадках – вірогідно сам Шаповал.

(обратно) 99

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 59.

(обратно) 100

Там само. – С. 59. Список присутніх свідчить, що Петлюри на цих зборах не було. – Д. Я.

(обратно) 101

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 60, 61.

(обратно) 102

Солуха П. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського. – С 62, 78—79, 193. Про політичну програму січових стрільців див.: Там само. – С 71.

(обратно) 103

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 61—66.

(обратно) 104

Тут і далі цитується за споминами М. Шаповала (С. 98—99), який, у свою чергу, очевидно, цитує працю В. Винниченка «Перед новим етапом. (Наші позиції). – Торонто, 1938. – С. 26—31.

(обратно) 105

Шаповал М. Ляхоманія. Машинопис. – Прага, 1931. – NYPL. – Український архівний фонд імені Микити Шаповала. Дар інж. Сави Зеркаля. – QGA. – 73. – 3949. – С 2.

(обратно) 106

Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С. 67—74.

(обратно) 107

Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України. – С. 115.

(обратно) 108

«Тим-то ця подія, яка стала зразу відомою в усіх політичних колах в Києві, сталася поворотним пунктом у підготовці евентуального повстання українського національного табору». – Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С 49—50.

(обратно) 109

Там само. – С. 51. «Технічно в нашій праці допомагав наш секретар з Національного Союзу Петро Дідушок, котрий, загалом беручи, був нашим зв'язковим товаришем в зносинах з січовиками і иншими». – Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С.47. Відкритим залишається питання, до якої з груп заколотників належав генерал О. Греков, одним з можливих мотивів участі якого Д. Дорошенко вважав те, що П. Скоропадський двічі відмовився призначити його військовим міністром. Докл. див.: Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє—минуле. – С. 258.

(обратно) 110

Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 50—51.

(обратно) 111

Там само. – С.67.

(обратно) 112

Психологічну атмосферу тих днів Д. Донцов передав двома реченнями: «8-го (листопада) був в палаці у Тетьмана. Це лише його тінь». – Цит. за: Ковалів П. Д-р Донцов про Гетьмана Павла Скоропадського // Визвольний шлях. – 1966, № 4. – С 498.

(обратно) 113

Скоропадський П. Спогади. – С. 303, 305.

(обратно) 114

Директорія… – Т. II. – С 374—375.

(обратно) 115

Директорія… – Т. II. – С. 376.

(обратно) 116

Там само. – С. 377.

(обратно) 117

Про долю російського офіцерства та його якісний склад, зокрема тієї його частини, яка опинилася під знаменами Петлюри, див.: Волков С. Трагедия русского офицерства // http://samisdat.eom/5/55/553-ogl.htm

(обратно)