Новітнє вчення про тлумачення правових актів - Колектив авторів

різними видами інтелектуальної діяльності». Частина друга цієї ж статті також встановлює, що «кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом». Із цих конституційних положень випливають і за допомогою висновку від протилежного виявляються правові норми, згідно з якими іноземним громадянам і особам без громадянства відповідні права та гарантії не надаються. Це — повноцінні правові норми. До того ж вони підпадають під застереження «за винятками, встановленими Конституцією...», що додане до ст. 26 Конституції, яка визнає за іноземцями та особами без громадянства ті ж самі права та свободи, що надаються громадянам України.

Тут поставлене дуже незручне запитання. Воно задовільно може бути вирішене за допомогою раціонального опрацювання відповідних конституційних положень. Неприйнятним є тільки ігнорування таких незручних запитань, що виникають при опрацюванні положень Конституції та інших актів законодавства.

Перелік таких незручних запитань можна продовжувати до безкінечності. Наведемо лише наступну інформацію. В. В. Хахулін критично оцінює ч. 1 ст. 1 ЦК («цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників»), із якої випливає, що цивільним законодавством не регулюються цивільні відносини, яким не притаманні ознаки юридичної рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності. Отже, робить висновок від протилежного науковець, є такі цивільні відносини, які не мають ознак юридичної рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності, а тому однойменним законодавством не регулюються. Із ч. 2 ст. 1 ЦК («до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом») той же автор за допомогою висновку від протилежного виявив правову норму, згідно якої цивільне законодавство застосовується до особистих немайнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій[222]. В. В. Хахулін зробив цілком коректні висновки від протилежного із положень ст. 1 ЦК, і за допомогою цих висновків поставив дуже незручні і для розробників Цивільного кодексу, і для суб’єктів правозастосування запитання. Ці запитання свідчать про те, що і законопроекти з точки зору висновку від протилежного не опрацьовуються, що і породжує відповідні незручні запитання.

6. Визнаючи значення суджень, що отримуються за допомогою висновку від протилежного, як правових норм, слід звернути увагу на те, що в науці висловлена також і думка про те, що висновок від протилежного є засобом подолання прогалин у законодавстві. Відразу зауважимо, що така думка суперечить чинному законодавства і України, і Російської Федерації, на матеріалах якого формулюється така думка[223]. Суперечила б вона і радянському цивільному законодавству (якщо б вона висловлювалась на той час). Засобами подолання прогалин законодавство України визнає аналогію закону і аналогію права (ст. 8 ЦК; ч. 8 ст. 8 ЦПК; ч. 7 ст. 9 КАС). А за допомогою коректно зробленого висновку від протилежного виявляються повноцінні правові норми. Тільки треба вміти вирішувати колізії між такими правовими нормами та іншими правовими нормами, закріпленими в актах законодавства текстуально і логічно.

З точки зору теоретичної, визнання висновку від протилежного засобом заповнення прогалин у законодавстві є неприйнятним з урахуванням наступного. По-перше, якщо стверджувати, що за допомогою висновку від протилежного заповнюються прогалини у законодавстві, то це означає, що за судженнями, що виявляються за допомогою такого висновку, не визнається значення правових норм: раз є відповідна прогалина, то немає правової норми. Але ж, стверджується, висновком від протилежного прогалина все-таки заповнюється. Отже, судження, отримане за допомогою висновку від протилежного, все-таки здатні заповнювати прогалини, тобто ці судження є правилами, здатними регулювати суспільні відносини. Вони є правовими нормами. А раз вони є правовими нормами, то прогалин у законодавстві у відповідних випадках немає. Можливо тоді, що за допомогою висновку від протилежного виявляються правові норми, які є нездатними конкурувати з іншими правовими нормами? Ця думка видається дещо ближчою до істини, але ж вона у численних випадках суперечить логіці актів законодавства, із якої часто випливає, що правові норми, які логічно закріплені в положеннях актів законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, здатні «на рівних» конкурувати з іншими правовими нормами, у тому числі з тими, які текстуально закріплені в актах законодавства.

По-друге, існування прогалин у законодавстві — це об’єктивне явище. Проте визнання тієї обставини, що за допомогою висновку від протилежного заповнюються прогалини у правовому регулюванні, означає, що кількість прогалин у законодавстві приблизно є рівною усій кількості наявних правових норм. Як писав Є. В. Васьковський, «одна й та ж норма може нерідко бути підставою не для одного, а для двох і навіть декількох висновків a contrario»[224]. Тож не виключається, що кількість коректних суджень, отриманих за допомогою висновку від протилежного, буде перевищувати кількість інших правових норм.

Слід, однак, визнати, що сам Є. В. Васьковський був непослідовним в оцінці висновку від протилежного. З одного боку, він визнавав, що за допомогою висновку від протилежного виявляється протилежна за змістом «норма»[225]. З іншого боку, він цитує Броше, який писав про те, що висновком від протилежного заповнюється прогалини в законодавстві[226].

С. И. Вільнянський протиставляв висновок від протилежного «висновку за аналогією», дещо повторюючи думку науковців, яку наводив Є. В. Васьковський[227], і тут же визнавав висновок від протилежного способом заповнення прогалин у законодавстві[228]. Але ж за допомогою висновку від протилежного виявляється дійсний юридичний зміст,