Дівчина друга. Притворись моєю - Єва Скайлер
— Я потанцював би з тобою, — тихо прошепотів, притискаючись до мого боку. — Жаль не місце. А ще сховав би від усіх цих хтивих поглядів.
Проковтнула і обережно відсторонилася.
— Максиме, — Шведу гукнув якийсь чоловік у синьому костюмі.
— О, Валентине Івановичу, — привітно усміхнувся Шведа. — Давно вас не бачив.
— Мені треба до вбиральні, — прошепотіла мажору на вухо і багатозначно підняла брову.
— Не затримуйся, — озвався він також пошепки і попрямував до свого знайомого.
А я до мера...
Розмова вийшла не дуже вдалою, проте я сказала все, що хотіла. Віктор Михайлович дуже уважно вислухав і навіть погодився виконати моє невеличке прохання. Мені було соромно перед мером за обман, тому я просто розповіла йому правду, не бажаючи більше цих фальшивих стосунків. А як усе првернеться далі, залежить від Шведи-молодшого.
— Про що розмовляли? — пролунав безтурботний голос Макса позаду, а в мене всередині все охололо.
— Яна мені все розповіла, — підводячись з-за столу сказав мер.
Судорожно видихнула, стискаючи руку в кулак.
— Про що розповіла? — насупився Шведа-молодший.
— Про нашу угоду, — сказала пересохлими від хвилювання губами. — Немає потреби більше зображати пару. Вікторе Михайловичу...
— Я пообіцяв Яні, на знак вдячності за її чесність, що не приставатиму до тебе з одруженням до твого випуску. Але якщо після захисту диплома ти не займешся ділом, я сам влаштую твою долю.
— Чекайте… — Макс виглядав спантеличеним. Взявся пальцями за перенісся і потер. — Ти зробила, що?
— Ти ж хотів получити свободу, — сказала дратуючись, тим самим приховуючи хвилювання. — Хіба не заради неї все це затіяно? Я пообіцяла, що не турбуватиму тебе, а Віктор Михайлович пообіцяв, що… — Макс різко схопив мене за руку. — Ай! Ти чого?!
— Іди за мною… — процідив Шведа і потягнув мене до виходу. Здається, хтось у сказі….
