Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Боюся вас розчарувати, але допомога прибуде в кращому випадку на ранок, — Джозеф глянув на Тересу з відтінком поблажливості і почав розшифровувати свою думку: — Потрібен час на те, щоб кіт знайшов вашу подругу, потім знадобиться чимало часу, щоб ваша подруга зорієнтувалася, як виконати інструкції, вказані в записці. Їй знову таки потрібен час, щоб знайти професора ТьШанського. Йому потрібен час, щоб зібратися та дістатися пожежної вежі.

— Думаю, ви помиляєтеся, — Тереса кинула ще один оптимістичний погляд на Джозефа. Кудись в область вуха. — Валерія буде тут з хвилини на хвилину.

То були не порожні слова, а прагматичний розрахунок. Якщо кіт біг до гуртожитку веселим галопом, то дорога зайняла в нього не більше двадцяти хвилин. Лера на допомогу подрузі теж ітиме не черепашачим кроком — це ще плюс двадцять хвилин. А з того моменту, як кіт вискочив з лабораторії, якраз і минуло вже більше півгодини.

Але на Джозефа її оптимізм не справив враження.

— Професору ТьШанському на дорогу від професорського котеджного містечка до пожежної вежі знадобиться не менше години.

— А навіщо Валерії професор ТьШанський, коли вона сама зможе нам допомогти?

— Сама? Ваша подруга має дар, здатний впливати на магічний просторовий фон та виправляти аномалії? — зі скепсисом запитав Джозеф. — Думаєте, вона може зрушити стіну зі згущеного простору?

Їй була зрозуміла його недовіра. Вміти впливати на магічний фон — це рідкісний дар. Та й тут потрібний досвід, студентці подібне не під силу.

— У Валерії немає такого дару…

На обличчі проректора відобразився вираз: що і треба було довести.

— …зате вона має інший. Вибухову хуліганську магію Ольшанських…

Тереса ще не договорила, коли пролунав страшний шум. Наступної миті вона побачила перед очима спину Джозефа. Спочатку навіть не зрозуміла, що його спина робить за сантиметр від неї. Тільки потім вона здогадалася, що це її прикривають від невідомої напасті, яка поки що виявляє себе лише звуком. Взагалі-то, ця широка спина з горбами м'язів добре годиться в якості щита. Вона просто створена захищати беззахисних студенток. Тересі навіть встигло трохи сподобатися. Вона навіть встигла отримати певне задоволення. Зовсім невеличке. Тому що захищати її не було від кого. Вона знала, що цей жахливий звук не несе жодної загрози, а навпаки, означає порятунок. Це прибула допомога.

Справа в тому, що Валерія справді не в змозі прибрати стіну зі згущеного простору, зате їй під силу зруйнувати звичайну стіну. Магія Ольшанських — страшна сила.

Тереса чекала, що одна зі стін розсиплеться у пісок. Але ні. Робота була проведена значно філігранніше. Стіна просто акуратно від'їхала вбік, утворивши прохід завширшки метр. Молодчина Лера! Прогресує! А колись у неї виходило лише трощити.

У прорізі, що утворився, з’явилася рятівниця, власною персоною. Шкода, Джозеф стояв спиною до Тереси. Хотіла б вона побачити зараз його очі, круглі від подиву. Тереса радісно кинулася до подруги. Ура! Свобода!