Пані Язикатої Хати 2 - Ялинка Ясь
-Бо силушка, тю-тю?
-«Так, а ще, ти не готова. Пізніше»
-Ну, це точно, я не готова. Розмножуватися, так і поготів, - хмикнула Стьопка, - і що ти пропонуєш? Пересидіти тут поки... критичні дні не закінчяться?
-«Так! Я носитиму їжу!»
-Дякую тобі, ти дуже дбайливий, але крім їжі мені ще багато чого треба.
-«Я дістану. Що потрібно?»
-Багато чого, прокладки, наприклад! Змінний одяг, душ, туалет! - почала пояснювати Свирянка, намагаючись не образити свого милого викрадача. «Треба ж, він такий дбайливий…»
-«Я знайду!» - відповів той уперто.
-Міш, ти не хвилюйся за мене, все добре буде. У моєму світі люди не кидаються на жінок через місячні. Це тільки Гор із бзиком. І те, я так зрозуміла через тебе.
-«Ні!»
-Ні? Він не через звірині інстинкти на мене накинувся?
Мишко відвів погляд і неохоче відповів:
-«Мені подобається, як ти пахнеш, я хочу бути з тобою, але ти не хочеш, не готова»
-Не розумію, що ти хочеш сказати?
-«Він не володіє собою. Я володію»
-Хм, але він каже, що це...
-«Я знаю, що він каже. Що у всьому винен я»
-А насправді?
-«Насправді він розпещений хлопчик, який вважає, що йому все можна і всі світи для нього одного!»
-Нічого собі... Ви посварилися? – здивувалась Степанія.
-«Я просто пішов»
-Як пішов? У сенсі, кинув його?
-«Так!»
-А так можна? Хіба ви не одне ціле?
-«Вже ні. Нехай живе один»
-Ви через мене посварилися?
-«Це не сварка, це – кінець»
-Блі-і-і-і-н! Я тепер винною себе почуваю... - засмутилася жінка, - як же ви тепер один без одного?
-«Нічого. Поболить і пройде»
-Я думала вас поділити неможливо, а виявляється це не важко?
-«Це - важко. Але складніше бути з ним і надалі»
-Який жах! Я й не здогадувалась, що у вас… розбіжності. Швидше, що…
-«Що він страждає через те, що Берлак? Ха! Хай тепер спробує сам!»
-Але, Міш, може не гарячкуй, га? Ви стільки років були разом, навіщо зараз рубати з плеча?
-«Мені раніше було все одно, що він каже. Я терпів безліч нових самок, хоч вони були мені неприємні! Але з тобою він веде себе не правильно, я не дозволю!»
-Хіба, це не через твою... гарячу кров він став бабієм? - Стьопка навіть рота розкрила від здивування, - ах він, козел! "Пробач Стєша, мені соромно, але за ведмедя поручитися не можу!" - процитувала вона лісника.
-«Мене не тягне до людських самок!» - обурено відповів ведмідь.
-Але... Я в шоці, що сказати! - вона заплющила очі, намагаючись розкласти по поличках отриману інформацію, - Про те, що я твоя обрана, теж обман?
-«Ні. Це правда. Мене вперше потягло до жінки, раніше такого не було»
-Чому?
-«Не знаю. Просто ти – моя істинна»
-Але, як? Ти мій… восьмий наречений? - вона навіть хихикнула від безглуздості такої думки.
-«Я не розумію, що відбувається довкола. Просто відчуваю, що ти моя, а я твій!»
-Чим далі, тим веселіше, - сказала жінка, - давай, сядемо? Ти здоровенний, важко стояти.
Вони сіли на імпровізоване ліжко одне до одного і знову зчепили лапо-руки. Стьопка мала стільки запитань, що не знала з якого почати.
-Ми ж... з різних видів. Як ми можемо бути парою? - почала з самого лякаючого.
-«Ми можемо…» - відповів він і прибрав очі, наче збентежився.
-А-але... коли ти був з Гором, у мене хоч уявлення було, як... ну...
-«Не думай про це зараз. Час покаже. Якось буде. Ми не дарма пара, це божий промисел!»
-Ой, не знаю. Все надто складно. Вибач за прямоту, мені і колишніх наречених вище даху, - Стьопка засумувала, - а Гор знає, де ти?
-«Ні!»
-Він казав, що завжди знає де ти.
-«Він так думає, що знає. Я дозволяв йому помилятися»
-А сам жив своїм життям?
-«Коли було нестерпно...»
-Невже, він такий поганий?
-«Не поганий. Просто для мене не підходить»
-Розкажи про себе. Як ти потрапив до Гора, - попросила вона, - бо я зовсім нічого не розумію про ваші взаємини.
-«Я думав, знайду згоду з його духом. Знову не знайшов»