Пані Язикатої Хати 2 - Ялинка Ясь

-А ти піди, порахуй...

-Не ходи, господине, - зітхнула Лукерія, - вогневик, як увійшов, будиночок ще три опочивальні спорудив. Пригадай, як загуркотіло...

Стьопка різко обернулася і вискочила з вітальні. Влетіла в кухню, а звідти в коридор, з якого раніше вели чотири двері до порожніх кімнат. Тепер дверей стало сім. Стьопка застогнала і стукнулася лобом у стіну:

-Зрадник! - сказала в серцях.

-Ну, скільки? - підняв брову Микола, коли вона повернулася і безпорадно впала в крісло, - сім?

-Так...

-Я не міг це підлаштувати, адже ти розумієш?

-Говори, Микола, далі, - відмахнулася, навіть не дивлячись у його бік.

-Добре… - вогневик провів долонею по волоссю, скуйовдив його, глибоко зітхнув і почав, - Числобог на самому початку передбачив послаблення сил Домовиток через пару століть. І склав новий обряд… - вогневик замовк, чекаючи на запитання. І вони пішли.

-Натякаєш на нас? – подав голос сусід, який весь цей часу слухав мовчки.

-Прямо кажу. Ми невипадково зібралися. Магія кожного з нас виконає свою функцію і тоді здійсниться стародавнє пророцтво, запустивши нову еру Домовиток.

-Маячня! – сказав Славик, - Петро Ілліч та Грізний – звичайні люди.

-Помиляєшся, - відповів вогневик, а сусід чомусь почервонів, - але про це пізніше. Поки що я хочу розповісти мою історію, щоб ви перестали вважати мене ворогом.

-Тобі доведеться постаратися, - сказав Мітя.

-Ой, пацан, моєї ролі не позаздриш, так що не клейми раніше часу! – сказав вогневик сумно, ніби розтративши колишню браваду, - Отже, коли ми зі Світланою зустрілися, вона очолювала розкопки стародавнього поселення слов'ян, які поклонялися Числобогу. Там ми й знайшли одне з його проротцтв, записане верховним жерцем, яке згодом розшифрували як обряд нової Домовитки. Там говорилося про мене. Про вогненного чоловіка, який проживе багато літ, щоб зібрати знання та втілити у життя його волю. Про те, як стане він чоловіком три рази, забере силу трьох Свирянок… та сила і продовжить його вік, - вогневик замовк, але після сказаного у всіх став комок у горлі, що ніхто ні про ще не спитав - а потім, вчетверте, він стане першим і останнім чоловіком останньої Свирянки.

-В якому сенсі? - стрепенулась Степанія, - це я - остання?

-Так, Нідо.

-І більше немає жодної? Зовсім?

-Зовсім! Ти остання у буквальному розумінні цього слова.

-Капець! От тільки цього мені не вистачало! Налийте мені хоч хтось, випити, га?

-Подобається вам це чи ні, але ми маємо це зробити! Крім нас – нікому!

-Почекай, Миколо. Мені не зрозуміло, чому ти не розповів мені цього на початку відносин?

-Я не міг. Потрібно було все зробити суворо за пророцтвом! - Микола подався вперед, - там розписаний кожен крок мовою чисел. Твій вік, коли ми познайомимося, кількість років, прожитих разом, вік, коли твоя сила набуде максимального підйому і коли тебе необхідно підштовхнути до дому. І ти ж бачиш - все вийшло! Пророцтво не бреше!

-Який ще вік?

-Двадцять два - вік принциповості. Нумерологи його називають принциповістю заради принциповості. Ми познайомились, коли тобі було двадцять два. Правильно? Одинадцять – кількість енергії. Енергія заради енергії. Стільки років ми прожили разом. І, нарешті, тобі сьогодні тридцять три роки. Це число означає найвищу ступінь кохання. Це число відчайдушного любовного заклику та прийняття того, що ти сьогодні дізналася. Це взагалі єдиний день, коли ти мала дізнатися істину. Розумієш, раніше я не міг…

-Добре, припустимо, - Стьопка пожувала щоку, - а чому я не відчувала до тебе, вже вибач, але раз у нас такий відвертий діалог, гм, сексуального бажання, яке відчуваю до інших? - запитала і навіть не почервоніла. Микола витримав її погляд.

-Бо мені багато років і я вмію стримуватися. Наша близькість ще у майбутньому.

-Але ми ж...

-Ні, Нідо, у нас з тобою ніколи нічого не було! Ти б запам'ятала! - він полоснув по ній таким вогненним поглядом, їй здалося, що на ній спалахнула сукня.

-А-але…

-Те, що ти пам'ятаєш – ілюзія.

-П-ф-ф! Навіщо нам взагалі треба було жити разом, якщо ми не...

-Що б я доглядав за тобою, не дозволив марнувати свої сили марно. Ти ж могла одружитися до цього часу, дітей народити.

-Фу! Гидота! - злетіла жінка, - звучить, наче я звірятко, що живе в клітці! Це величезний шмат мого життя і ти кажеш, що його не було? - закричала вона і кинула в нього келихом. Микола впіймав келих і поставив його на підлогу.

-Воно було, тільки та частина, в якій ти бачила мене, була трохи розмитою. Згадай, ти бачила мене іншим?

-Так! - сказала зло, - ти був плішивим і з пузом!

-Ну ось, - усміхнувся, немов говорив з малим дитям, - зараз, визнай, я не такий. Тепер ти бачиш мене справжнім.