Дівчина друга. Притворись моєю - Єва Скайлер

 Далі я вже майже не чула і не розуміла, що відбувається, бо почала провалюватися в сон. Переді мною миготіли тіні, на фоні лунали голоси, потім мене крутили, садили і тільки укол у п'яту точку відчула сповна, і здається, послала доброго лікаря туди, звідки ми з мажором нещодавно повернулися. В ліс.                

*** 
Макс                                                                                                

 Ігор Петрович рекомендував звернутися до лікарні, зробити знімок легень, але я знав, що Бондар, якби могла, то точно відмовилася б. Вона настільки вперта, що нізащо не поїде до лікарні. Не ризикуватиме майбутніми змаганнями.                                                  

 Розрахувавшись із лікарем, узяв ключі від машини, барсетку з документами і заглянув у кімнату, де поряд із сплячою «красунею» сидів Ден.                                       

 — Дай ключі від домофона.                                                 

 — Навіщо? — не зрозумів той, насупившись.                   

 — Зганяю в цілодобову аптеку та магазин за журавлиною. Зроблю Яні лікувальний морс.                   

 — Я думаю це зайве.                                                                

 — А ти не думай, — беззлобно відповів. — Якщо Бондар до ранку на ноги не поставимо, вона нас обох у рулон скрутить і морс уже з нас вичавить. Серйозно не розумієш, наскільки танці багато значать для неї?        

 Ден зітхнув і підвівся. Взяв з тумбочки ключі і простяг зі словами:                                                                                   

 — Коли це вже закінчиться? Коли повернеш мені дівчину?                                                                                        

 — Скучив? — посміхнувся, не приховуючи сарказму. — Не дрейф. У суботу благодійний вечір, якщо після нього батько не вгамується, далі діятиму сам.                            

 — Гаразд, — неохоче погодився Ден і провів до дверей, хоча я і так знав, де вони знаходяться.