Ти - моя пристань - Юліанна Бойлук

Селіндж Султан

Я сиділа на тахті біля каміна, слухаючи розповідь Мелійшах. Те, як емоційно і щиро вона говорила, змушувало мене посміхатися. Все ж, немає нічого прекраснішого за кохання і я про це вже знала з власного досвіду. Наговорившись з Хатун, я врешті, ніжно всміхнувшись, мовила:

— Люба, тобі час іти збиратися. Шехзаде тебе кликав, не змушуй його чекати. Пам'ятай мої настанови, а калф не слухай. Юсуф відведе тебе. Все, успіхів!

Мелійшах побажала мені добрих снів і покинула покої. Я ж увесь вечір просиділа біля каміна, згадуючи свого коханого. Немає нічого гіршого за розлуку, коли знаєш, що вона вічна. А серце розуму слухати не бажає, воно рветься туди, де сенс його існування. Кажуть, відстань — те, що перевіряє почуття. Що ж, я зрозуміла, що мої почуття справді сильні. Однак, від цього краще зовсім не ставало...

***

Так минали дні. Мурад і Мелійшах були істинно щасливі, це єдине, що підіймало мені дух. Хоча кожного разу, коли бачила їх закохані погляди, а ми часто втрьох обідали або ж снідали, я неодмінно згадувала Армана. Мурад цього не помічав, бувши таким уважним і делікатним, як і всі чоловіки. Зате це чудово бачила Мелійшах, а до того ж знаючи мене, вона майже була впевненою, що я маю за ким сумувати. Кілька разів вона намагалася в мене дізнатися, та я просто переводила тему, навіть нічого не заперечуючи. Ця біленька дівчина стала моєю доброю подругою. Ми гуляли разом в саду, разом гаптували, розмовляли...

Здавалось, усе було прекрасно. Валіде займалася справами гарему і цілком добре відносилась до майбутньої невістки. Мій вірний Юсуф допомагав мені займатися справами фонду і останнім часом самостійно контролював архітекторів, які вже закінчували роботу. На мою думку, все виходило прекрасно. Навіть краще, ніж я уявляла. Порадившись із матір'ю, я обрала жінок з Маніси, які керуватимуть фондом.

Так минуло кілька місяців. Настала весна, розпустилися дерева, повсюди зазеленіла травичка. Не можу передати, як я раділа зміні погоди. Увесь час проводила тепер виключно на вулиці в компанії Мелійшах та Джем, про яку теж не забувала. Сьогодні сталася чудесна подія. Подія, яка змусила мене обіймати на радощах всіх присутніх. Але давайте спочатку. Я була в своїх покоях разом із фавориткою брата, коли Джем зайшла та повідомила мені наступне:

— Султано, Шехзаде вас хоче бачити. Каже, що це негайно.

— А чому? — я поглянула на служницю.

— Не знаю, Султано...

— Мелійшах, залишайся тут.

Я накинула шаль на голову, на випадок того, що можу зустріти якогось чоловіка в покоях Шехзаде і рушила в дорогу. Аги одразу відчинили мені двері та попросили зайти. В покоях уже була Валіде. Мурад сидів на дивані поруч з матір'ю. Я поклонилася і підійшовши до них, сіла поруч.

— У чім річ? Ви хотіли мене бачити?

Валіде також здивовано поглянула на сина. Той взяв наші руки та весело мовив:

— Сьогодні з Топ-Капи прийшла звістка. Я хотів поділитися нею з вами, оскільки це дуже важливо...