Бунтівник та аристократка - Крістіна Логоша

Я відірвала тріумфуючий погляд від рятівного паперу, і побачила, як зблід від злості Крістоф.

- Ну, Кларо, ти мені за це заплатиш...

— Дорогий, — знущально посміхаючись, ласкаво привернула увагу Крістофа, — ми ще повернемося до розмови про розірвання шлюбу, як пройде обумовлений час чи станеться одна із зазначених подій…

                                                        Розділ 7

Крістоф повільно обходив ту частину головного бального залу, де проводилася його реставрація. Робота кипіла, шуміла будівельна техніка, діловито метушилися робітники. Бригадир доповідав господареві про виконану роботу. Сутулий старий у потертому костюмі невідступно йшов за чоловіками, що розмовляли, раз у раз натикаючись на інструменти, і притискаючи до себе згортки якихось паперів.

— Гер Йєнсен, все йде за планом і згідно із затвердженим графіком. До кінця місяця роботи встиганємо закінчити.

— Це тішить, — стримано кивнув Крістоф.

- А я вкрай обурений! — несподівано вклинився у розмову старий. — Ці варвари зовсім не дорожать нашою історичною спадщиною! Ось, подивіться, що вони створили із рештками мозаїчного паркету сімнадцятого століття! — старий опустився на підлогу і підібрав кілька дерев. - Варвари! Вас ув’язнити треба за вандалізм!

— Професоре, це зробили не будівельники. Це було до нас. Після сильного землетрусу багато було зруйновано. Я вам уже кілька разів пояснював, — беззлобно виправдовувався бригадир.

— Не робіть із мене дурня! Нехай мені вже під сімдесят, але я не страждаю на маразм! Землетрус може зруйнувати стіни, але так розколоти підлогу можна лише рукою людини.

Крістоф відвів у бік старого, щоб дати йому заспокоїтися. Бригадир тут же зник з їхнього поля зору. Старий вже досить набрид усім робітникам своїм "не страждаю на маразм". Його терпіли лише через професіоналізм. Він — найкращий історик і археолог в Ольбурзькому королівстві, і був необхідний Крістофу. Заради цього він готовий терпіти витівки старого параноїка.

— Ви чули цього негідника, гер Йєнсен? Він думає – я старий дурень.

— Професоре, вам не можна так сильно хвилюватися. Краще скажіть, як справи з пошуками?

Після слів Крістофа професор пожвавішав, очі загорілися, здавалося, у нього навіть дихання перехопило від почуттів, що миттєво його переповнили:

- Гер Йєнсен, дуже… дуже добре! Ось дивіться, що я знайшов у східному крилі замку! — дістав з кишені жменьку каміння. — Цим скам'янілостяь не одне тисячоліття! Я дуже близький до розгадки. Ще трохи — і я знайду її, — очі його горіли в передчутті, — а ці варвари тільки й можуть бовтатися під ногами, руйнуючи археологічні цінності.

Крістоф хотів щось відповісти, але відчув наближення видіння. Морок шкребся всередині, застерігаючи, що скоро Ів бачитиме його очима. Це її перше видіння в Ясному Утьосі.

Взявши емоції під контроль, маг поспішив на вулицю, прямуючи у бік невеликого гаю. Йдучи якнайдалі від будівельників, Крістоф заплющив очі і відкрив їх уже на головній площі Креортока.

У своїй безтілесній оболонці Крістоф відчував, що Ів уважно спостерігає. І він знав, що їй показати.

Вулиця була переповнена туристами, після підписання мирного договору Креорток потроху відбудовував туристичну інфраструктуру.

Крістоф подивився на головну площу, даючи Ів зрозуміти, що незнайомець знову у столиці. Він повернув голову у бік сувенірної крамниці і вирішив, що варто заглянути туди. На його щастя, вона була забита відвідувачами. Дуже важко буде запам'ятати когось у цьому натовпі. Особливо якщо цього когось там взагалі не було.

Через кілька хвилин видіння Ів припинилося. Крістоф зміг спокійно зітхнути і повернутися у своє тіло.

Але, крім тіла, на нього чекав ще й Морок:

- Вона впізнає твій секрет. Скоро зрозуміє, хто ти, і піде. Вона тобі не по зубах! Дозволь, я допоможу. Ів належатиме лише тобі. Буде бігти до тебе від одного погляду, ні... Від одного твого бажання.

Крістоф добре пам'ятав ціну цієї допомоги і відповів:

- Без тебе розберуся, демоне.

Він пам'ятав, як, втративши контроль під час минулого видіння в літаку, демон майже розкрив Крістофа, написавши записку для Ів. Тепер йому потрібно докласти зусиль, щоб викрутитись із цієї ситуації.

***

- Що там було?

- Марісо! Він знову повернувся до Креортка. І, здається, я впізнала сувенірну лавку поряд із площею. Нам терміново треба туди потрапити, можливо його хтось запам'ятав.

- Дивний він якийсь. Знає, що ти за ним спостерігаєш, але жодного разу не озвався. Хоч ти врятувала йому життя. Обіцяв прийти за тобою, а сам катається по всьому світі. Я ж казала, він зельєвар!

- З цим я згодна. Є в ньому щось неправильне.

- Може, він маніяк? Може, це він тебе в дзеркалі поцілував, а ти дарма на Крістофа думала?

- Я вже нічого не розумію. Мені здається, що у незнайомця, що у Крістофа логіка за межею мого розуміння. Один спостерігав за мною роками, другий одружився на третій день знайомства.