Чоловік з бонусом - Тая Стрельцова
— А я тебе одразу запримітив, — задоволено посміхаючись, зізнався Єгор, погладжуючи по спині Ліку.
Так вже вийшло, знайомство склалось настільки вдало, що після вечері продовжилось у Ліки вдома. Власне, а чому б і ні? Цей Єгор, хоч і до біса самовпевнений, але виявився досить приємним, дотепним, уважним, ввічливим. Словом, підкорив.
— І одразу в наступ? — не розплющуючи очей, запитала.
— Ні. Хоча не знаю, що зупинило, але відчув, що без підготовки знайомитись з тобою не варто. І не помилився ж! Он яку легенду придумала… — хитнув головою.
— Так, мене голими руками не візьмеш, — ніби з гордістю відповіла.
— Справді? — хмикнув Єгор, полоскотавши її.
Ліка підскочила, засміявшись. Натягла ковдру аж до шиї, щоб сховатись від лоскоту.
Єгор від цього теж засміявся, щиро так, відкрито, по-доброму. Взагалі, легко з ним виявилось. Не очікувала, побачивши вперше.
— А, якщо серйозно, чому вирішила мене відшити? — відсміявшись, запитав.
Вже півдня Єгорові це не давало спокою. Як так вийшло? Можливо, занадто розслабився через постійне везіння в амурних справах? Чи форму втрачає?
— А чому ти вирішив, що я одразу маю розтанути? — глянула скоса Ліка. — Погодитись на все, бо ти такий класний?
— Хіба ні? — вдав занепокоєння, насупивши брови.
— Так, не буду сперечатись, — знизала плечима. — Але ж і я нівроку! — підняла вище підборіддя.
— Знаєш, — знову засміявся Єгор, — я радий, що ми з тобою, обоє такі класні, знайшли одне одного!
— Ну… Не знайшли, а знайшов… Я тебе, взагалі, не помічала, — хитнула головою.
— Надіюсь, тепер не зможеш ігнорувати, — обійняв за її оголені плечі, які так вабили. — Як щодо завтра? Сходимо кудись? О котрій закінчуєш роботу?
— Добре, — кивнула. — Завтра буду вільна раніше, можеш заїхати о дев’ятнадцятій.
Навіть сама подумки здивувалась, що так швидко погодилась, але сумнівів не було. З Єгором хотілось зустрітись ще.
— Чудово! — коротко поцілував у щічку. — А сьогодні… Ти не образишся, якщо я не залишусь до ранку?
— Я?! — здивувалась Ліка. — Дорогенький, буду тільки рада, якщо ти поїдеш до себе. Дуже не люблю, коли мені хтось заважає спати, закидає на мене руки, ноги чи, не дай боже, хропе! — закотила очі. — А мені вранці на роботу. І цілий день маю вести тренування, треба виспатись.
— Оце так… — ошелешено протягнув Єгор. — Думав, причарувати мене ще більше просто неможливо, але твоя прямота, дорогенька… — розсміявся, закинувши голову назад.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно