Леді для герцога - Неталі МакКензі

      - Пробачте Ваша світлість. Міс Грейсон не це хотіла сказати. 

       Герцогу раптом стало весело від цієї перепалки й він щиро розсміявся. Так вільно з ним розмовляли лише його найближчі друзі. Інші ж, бажаючи задобрити герцога, намагалися всіляко догоджати йому. Ну і ще були ті, на яких герцог наводив страх. Ця категорія людей просто боялась перечити йому. Ці ж леді не належали до жодної категорії. Однак говорили прямолінійно. Холстона це навіть частково веселило. Йому було цікаво, наскільки сміливі подруги. І просто дозволяв їм бути собою.

         - Не турбуйтесь, міс Дорсет, я не ображаюсь. Тим паче міс Грейсон права — я й справді забув прислати записку із відповіддю на Ваше запрошення. Це досить грубо з моєї сторони. Покірно прошу мене вибачити.  

      При цьому він схилився в поклоні перед Сарою. Хоча Джейн хотілося, щоб ці слова та вибачення адресувалися їй. Тим часом герцог як нічого не бувало простяг руки для дам. 

      - Леді, — урочисто почав він, — дозвольте провести Вас до столу. Інакше боюсь, що міс Грейсон розпочне вечерю прямо тут і з мене. — несподівано для себе пожартував герцог. Однак Джейн була переконана, що ці слова були відповіддю на її укол. 

      - Міс Грейсон? 

       Джейн зауважила, що герцог звертається до неї чекаючи на її руку, щоб провести до столу. Інша його рука була вже зайнята рукою Сари. Посміхнувшись Джейн простягла руку і щойно їх тіла торкнулись одне до одного, як їй здалось, що по руці пробігли неймовірні потоки тепла та трепету. Від цього нового відчуття вона завмерла. Глибоко вдихнувши вона поглянула на герцога, який дивися на неї з лінивою посмішкою піднявши одну брову. На мить Джейн здалось, що йому відомо, що вона відчуває. Але це було не можливим. Злегка кивнувши вона натягнуто посміхнулася та гордо піднявши підборіддя повернула голову від герцога. 

      Сівши за стіл герцог Холстон мимоволі пригадав першу вечерю в день його приїзду. Раптом йому стало цікаво, чи повторить Сара свою поведінку? Але, на відміну від того разу, сьогодні леді Грейсон поводилася стримано і лише ввічливо підтримувала розмову. Герцог ледь дочекався завершення вечері. Він все більше переконувався, що не варто було приходити. Однак манери не дозволяли йому піти раніше. І от, коли по завершенню вечері запанувала незручна пауза, герцог вирішив, що саме час покинути цей будинок. 

         - Леді Дорсет, дозвольте подякувати Вам за вечерю. Ваш кухар, без сумніву, заслуговує найвищої похвали. 

         - Я із задоволенням передам йому Ваші слова, Ваша світлість. 

        З-під опущених повік Джейн спостерігала за герцогом. Раніше вона могла робити це лише на відстані. А зараз він був прямо перед нею. Так близько, як ніколи раніше. Та водночас він, як і раніше був недосяжним для неї. Джейн спостерігала за мімікою Крістофера під час спілкування. Вловлювала моменти, коли він напружувався, а коли говорив розслаблено. Про себе вона зауважила, що герцог у спілкуванні з її подругою дотримується офіційного та холодного тону. В той час, як їй він запропонував більш особисте звернення практично відразу. Вона розуміла, що герцог хоче тримати свою наречену на відстані. Від розуміння цього їй стало і радісно і прикро.  

         - Леді Дорсет, Ви не заперечите, якщо ми цей вечір завершимо? 

        - Але ж іще не пізно. Ви могли б залишитися... - Сара оглянулася по кімнаті — як щодо невеличкого музичного представлення? - вона запнулась — Сара чудово грає на інструментах. Гадаю, що вона була б рада почути Вашу оцінку своєму таланту. 

        - Оцінку мого таланту?! - вирвалось у Джейн. Як подруга могла так відкрито її підставити. Адже ж знає, що це те, чого вона всіляко уникає.