Муза - Настя Пуст

- КИРИЛО!
* кричить Олег побачивши пулю..яка летіла прямо в груди хлопцю..

* В очах парубка потемніло..земля ніби пішла з-під ніг..він впав втративши свідомість..до нього підбіг наляканий Олег

О:.КИРИЛО...ТИ ЖИВИЙ?!

* Перевіряючи пульс хриплим від емоції голосом крикнув Олег..
Кирило ж не подав ніяких знаків існування..
А той як на зло не зміг намацати пульс..

- даремно біологію прогулював..
* Пронеслось в голові хлопця..він побіг до окопу

- Григорій Вікторович..там..там..

Г: Що сталось Олег..?

О: Кирило він..

Г: господи..що з ним..?

О: він..

Г: ходімо..

* Вони пішли на подвір'я де проходили бойові дії.
..Григорій побачив сина і сам ледь не знепритомнів..

Г: так..Олег бери себе в руки й іди достойно закінчи бій..
А я зараз його постараюсь привести до тями як що встигну..

О: д-добре..

Г: збирись , зараз відповідальність на тобі!

О: зрозумів!
* Впевнено сказав він і побіг стріляти..

* Тим часом Григорій з Кирилом на руках прийшов в окоп..пульс..є.. 
Але присутній ризик смерті..
Григорій відправився до командира з сином на руках..

Г:  Сергій Русланович..Кирила потрібно рятувати..
Тут хірургічне втручання треба..я не справлюсь..

С: ГРИГОРІЄ! ви лікар чі хто? Ніяких хірургів , руки помийте і дістаньте ту  злощасну пулю..це ваш обов'язок!

Г: ні ви не розумієте..він може загинути..тут операція потрібна..

С: даю вам 1 тиждень їдьте. 


Г: дякую!