Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва
Ректор підтиснув губи, явно не збираючись коментувати події імператора.
— Добре, я вас почула, архімайстре, — зітхнувши, мовила я. — Якщо я використовуватиму у своїй практиці цю теорію, то цілком і повністю на свій ризик.
— Я вам не радив би грати в такі ігри з імператором, Лорейн, — зовсім по-дружньому промовив ректор. — Та нехай. Це вже ваша справа, моя лише попередити. Але є речі, за які я можу зробити вам догану, молодший майстер бестіології.
— Про що мова? — Ось тут я вже напружилася.
Три догани дорівнюють звільненню. Про це не знав лише глухий. А отримати одну з доган у перший день мені якось зовсім не посміхалося.
— Про які саме практичні факультативи з бестіології ви повідомили студентів?
— Я поділилася з ними своїми думками, — одразу ж затараторила я, знаючи, як вирішуються такі питання. — Нічого не обіцяла, спочатку планувала обговорити це з вами. Рано якось загадувати про факультативи, навчальний рік лише розпочався.
Архімайстер кілька секунд свердлив мене поглядом, потім здався:
— Вам так потрібні гроші, молодший майстер Лорейне?
— Це написано на лобі? — я посміхнулася і провела долонею по корінням волосся.
— Лорі, — чоловік підтиснув губи, — колись давно я був у добрих стосунках із вашим батьком. Доки він не відмовився від старих друзів і поглядів на речі… Скажіть, у сім'ї Атрікс проблеми?
Я закусила губу, не знаючи, що відповісти. Про стару дружбу мого батька з Варандом я знала. Здається, вони разом служили в армії, разом отримали в дар від короля титули та посади… Але чому вони перестали підтримувати стосунки, я не знала.
— Архімайстер Варанд, прошу, не питайте мене про сім'ю, — якомога м'якше сказала я. — Так, сім'я Атрікс зараз переживає не найкращі часи. Але моє прохання про факультатив якщо і пов'язане з цим, то... побічно. Мені насправді не подобається, що вся бестіологія впирається лише у теорію. Я обіцяю вести щоденники практики, складати доповіді та…
— Факультативи можуть відкрити лише майстри, — обеззброїв мене ректор. — Я фізично нічим не можу вам із цим допомогти.
Я мовчала лише мить, опустила погляд, а потім так само швидко його скинула:
— Що я маю зробити, щоб заслужити звання майстра?
Серце шалено стукало об ребра, долоні спітніли. Зараз я нахабнілася по-повній. Але якщо я хочу допомогти татові, я зроблю все. Стану майстром, відкрию п'ятнадцять факультативів, зашиватимуся в академії, але просто так все не спущу.
Ректор провів долонею по щоці:
— Лорейн, ви ж розумієте, що просто так я не можу присудити вам звання майстра.
— Розумію.
— Добре, — Діт Варанд ляснув долонею по столу. — Щоб уникнути нових пліток і зробити так, щоб ви могли відкрити факультатив, доведеться дещо спробувати. Я маю для вас одне завдання.
— Що потрібно робити?
Мене вже починало дратувати, що ректор ходить колами, замість відповідi на запитання.
— Цього року, як і в усіх попередніх, першого дня літа на території імперського палацу відбудуться магічні змагання з усіх напрямків між усіма вищими навчальними закладами. І вам, молодший майстер Лорейн, я доручаю підготовку студента, який туди вирушить представляти наше.
— Мені? — Осиплим від жаху голосом поцікавилася я.
Бестіологія завжди вважалася найнепотрібнішим предметом на цих змаганнях. Мало того, що студенту на пальцях треба було якось показати, що він чудово знає свій предмет, то ще й переконати в цьому суддів. Не дивно, що кожного разу переможця у групі обирали навмання і жодного разу студент-бестіолог не входив до трійки найкращих. Там зазвичай красувалися бойові маги та некроманти.
— Вам, — усміхнувся ректор так, ніби щойно підготував мені найкращий подарунок. — Майстер Юнара завжди надто зайнята підготовкою тих випускників, які бажають проходити практику в диких землях. Часу на змагання вона не має. Та й до того ж, вона на посаді майстра бестіології сама вже п'ятнадцять років. Ні відпочити, ні захворіти. Якщо ви її підстрахуєте в цьому, а краще підготуєте студента настільки добре, наскільки це буде можливо, то звання майстра не доведеться чекати кілька років.
— Надто небезпечна пропозиція, — видихнула я. — Ви ж знаєте, що це…
— Відмовляєтесь? — здивувався архімайстер.
— Ні, не відмовляюся, — тут же я схопилася за цю можливість руками та ногами. — Я згодна, архімайстер Варанд.
— Чудово, — він усміхнувся. — Студента, як завжди, підберу я. Дивитися будемо на вроджені здібності та оцінки за напрямком за минулі роки. Думаю, що наступного тижня список усіх цьогорічних учасників буде у мене на руках. У вас же у розпорядженні залишиться два з половиною місяці на підготовку. Чи зможете?
— Зможу.
Ну, а що мені ще говорити? Все зможу.
— Добре, тоді не смію вас більше затримувати, молодший майстер Лорейн.
Зі словами подяки на губах я поспішила покинути кабінет ректора. Те, на що я підписалася, було не найгіршим варіантом. Якщо ми з цим нещасним студентом провалимося, то ніхто хоча б не помре. А програш… ну що ж, треба зробити все, щоб він був не такий гіркий, як у попередні роки.