Красуня для ловеласа - Каріна Іша

Хоч би дала можливість довести, що мої почуття щирі. Вона мовчить, і її мовчання зводить мене з розуму. Вона повертається до мене, примружує очі, мовчить.

- Твоя пропозиція сходити в кіно, ще в силі?

- Євааа

- Відповідай, так чи ні?

Хрін з нею, потім дізнаюся, що вона про це думає. А я дізнаюся, чому вона зараз мовчить. 

- Так

- Тоді пішли у кіно... - говорить вона, беручи мене за руку. Які ж у неї теплі долоні. Невже цей жест означає, що вона дала мені шанс. Виходимо з кабінету, і я помічаю, що якийсь хлопець на неї дивиться косо. Точніше не на неї, а на наші руки. Не зрозумів? Якого? Невже ще один шанувальник. Ні хлопці, ви спізнилися, вона моя. Тому тримайтеся подалі від неї. Від гріха. І тільки зараз я усвідомив, що шалено ревную її. Це почуття для мене нове. Як і те, що я закохався. 

- На яке кіно підемо? - запитую я біля авто.

- Мені все одно, головне щоб був попкорн та кола. Якщо чесно, із роботою давно ніде не була.

- Зрозумів, все буде. Чому давно не була у кіно? Проблеми з кафе? Потрібна допомога?

- Дякую за пропозицію, але мені є кому допомогти - я тільки хотів обуритися, щось сказати, як вона продовжила. - Ігнат, заспокойся. Не ревнуй. Я про батька говорю. Він хоч і у Вірменії, але постійно консультує мене. А якщо мені потрібна допомога, я звернуся і до тебе. 

- Добре, я почув тебе. Спасибі за відвертість.

- Ось ще одна причина моєї недовіри. Ти імпульсивний. Не до кінця слухаєш, щось там собі вигадуєш.

- Постараюся виправитись. Просто з тобою не можу стримуватись. Сам себе не впізнаю. Найчастіше, я спокійний.

Вона замовкає, відводить погляд у вікно. Так кіно! Що вона там хотіла? Попкорн, колу. Буде тобі дівчинка, все буде, все, що ти захочеш! Тільки скажи. Їдемо мовчки. Під'їхавши до кінотеатру, допомагаю їй вийти із авто. Простягаю руку, вона не опираючись, кладе свою руку в мою. Ось це вже краще.

- До речі, Ігнат, мати Гліба, запросила мене на день народження до них у гості.

- Навіть так, я не знав.

Сьогодні я не зідзвонився з Глібом, тому ця новина, викликала мене в шок. Чудова новина.

- А ти знав, що Христина і Гліб народилися в один день?

- Ні, ти зараз не жартуєш? - перепитую. Ось це доля. Цікаво, коли у моєї красивої день народження?

- Чуєш Білосніжка, коли в тебе день народження?

- 31 грудня, а в тебе?

- Не сміятимешся?

- Ні, кажи.

- 1 січня.

- Ти зараз пожартував? Не смішно.

- Ні, можу паспорт показати.

Якщо чесно я був у шоці. Ось це новорічний подарунок. Мій подарунок, подарований мені долею. Для себе я ж чітко вирішив, що більше нікуди не відпущу від себе. Нехай навіть не сподівається, вона не має шансів. Я досягну її довіри до мене.....