Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

Порушниця спокою зрозуміла, що її помітили, і відразу втекла. Проте Тереса встигла її впізнати. А от Джозеф навряд. Він кинувся до вікна першим. А Тереса спочатку підняла кардиган, накинула його на плечі і лише потім приєдналася до проректора.

— Ти бачила, хто там був? — Джозеф сканував поглядом довколишню рослинність. — Я встиг побачити, що це була дівчина.

І не просто дівчина, а одногрупниця Тереси — Бланка. Що вона тут робила? Навіщо підглядала у вікно? Шпигувала за Тересою? Але звідки відмінниця могла знати її місцезнаходження? Тереса нікому не казала, куди поїхала. Бланка що, простежила? І знову поставало запитання: навіщо?

Тереса не знала, чи здавати Бланку Джозефу, чи спочатку поговорити з нею віч-на-віч?

— Я здогадуюся, хто це, — несподівано видав він. — Ти помітила, що вона білявка? Мабуть, це і є та жінка, яка переслідує мене останнім часом і, якщо вірити моєму проклятійнику, вона якось причетна до пристріту.

Тепер і у Тереси картинка склалася. Вона ж бачила дивну даму в машині Джозефа. Та здалася їй невловимо знайомою, але Тереса не змогла як слід роздивитись її. Однак зараз, згадуючи той момент, Тереса дійшла повної впевненості, що в машині була Бланка. Виходить, це вона стежить за Джозефом. І сьогодні, вочевидь, теж шпигувала не за Тересою, а за ним. Може, робить це на прохання Валенсії? Тоді слова проклятійника про те, що вона опосередковано причетна до пристріту Джозефа, мали б сенс. Але як Бланка пов'язана з Валенсією? І чому відмінниця вирішила, що і на Тересі є пристріт? Одні питання. Бланка і раніше здавалася дуже неоднозначною дівчиною, а тепер і поготів. Але як би там не було, відмінниця хотіла допомогти Тересі. Адже попередила ж про пристріт.

— Дьєре Джозефе, я знаю цю дівчину особисто. Але давайте не будемо відразу записувати її в лиходійки. Я спробую спершу з нею поговорити. Все одно вона від нас нікуди не дінеться.

— Чому ти так думаєш? Вона студентка? Твоя однокурсниця? — здогадався Джозеф.

У старших курсів він читає менталістику — вже встиг, мабуть, запам'ятати всіх студенток. А ось із першокурсниками не знайомий.

— Так, — кивнула Тереса, — вона студентка. Давайте домовимося так: я викличу її на відверту розмову і все з'ясую. Але якщо у нас із нею не вийде розмови, то підключу вас.

Тереса побоювалася, що Джозеф почне сперечатися. Вимагатиме видати йому негайно ім'я тієї, що причетна до пристріту, захоче розправитися з нею власноруч, але нічого подібного.

— Добре, — на диво легко погодився він і почав закривати штори, чомусь підозріло посміхаючись.

Тереса вже досить добре знала Джозефа, щоб здогадатися, для чого він це робить. Закривається від зовнішнього світу, щоб ніщо не заважало продовжити те, на чому вони зупинилися.

Найпідозріліше те, що Тереса була не проти. Не відчувала, щоб у ній народжувалося обурення. Навпаки, від передчуття приємно завмерло все всередині. Але вона мужньо все ж таки знайшла причину обуритися.

— Дьєре Джозефе, я за півроку навчання жодного разу не запізнилася на заняття. А через вас уже одного разу пропустила першу пару. І якщо просто зараз ви не викличите мені екіпаж, то знову запізнюся.

— Добре. Викликаю.

Який же він сьогодні підозріло поступливий.

— Тільки коли ми самі, називай мене просто Джозеф. Ти ж тепер моя наречена, який я тобі дьєр? — іронічно вигнув губи.

— Відтермінована наречена, — нагадала Тереса. — Я постараюся якнайшвидше організувати нам зустріч із Валенсією. Нехай вона зніме пристріт, тоді й повернемося до цього питання.

За півгодини вона вже їхала в екіпажі до гуртожитку. Може, Джозефу до душі був інший розвиток подій, але Тереса наполягла на своєму. Щоправда, Джозеф винним не залишився. Теж на дечому наполіг — щоб Тереса забрала каблучку.

— Це хоч і відтермінована обручка, але все одно ваша, — нахабно заявив він.

І вона змирилася. Не залишати ж каблучку самотньо лежати на тарілці з кексом? Та у Тереси б серце не витримало її там зоставити. Але носити обручку вона, звичайно, поки не буде.

Екіпаж мірно погойдувався, а вона скляними очима дивилася у вікно на день, що прокидається, але думала не про вранішню красу. Вона думала про те, як примудрилася стати нареченою проректора? Нехай навіть відтермінованою, все одно в голові не вкладалося. І це при тому, що вона і другому нареченому поки що чітко не відмовила. Добре, що саме сьогодні призначено зустріч із Гоцьким. Тереса матиме чудову нагоду дати йому чітку і однозначну відмову.

 Екіпаж дістався гуртожитку досить швидко, що допомогло не спізнитися на заняття. Проте Тереса зайшла в аудиторію останньою. Насамперед перевірила чи на місці Бланка. Та, як ніде нічого, сиділа за партою. Зошит розкритий, перо в руці — готова, як завжди, записувати лекцію. Дуже хотілося просто зараз поставити їй кілька запитань. Але місце поряд із нею за партою не було порожнім — там сидів Муачо. І оскільки лектор уже зайшов до аудиторії, Тересі довелося відкласти розмову на потім.

Вона підсіла за парту до Лери, і вони безсоромно проговорили все заняття. На щастя, тему лекції вони обидві більш-менш знали.

Подруга розповіла багато цікавого. Виявляється, вона сьогодні теж півночі не спала. Вони зі Златою ходили до пожежної вежі. Хотіли втілити в життя свою ідею — домогтися, щоб Злата побачила фрагмент минулого, що стосується Ентоні. Але скільки б вони не старалися, нічого не вийшло.

— Ми поки що не здаємося, — запевнила Лера. — Сьогодні вночі знову підемо. Ще є час. Габі перенесла розмову з Ентоні на завтра, тому що у Вілзорта зараз магічного резерву недостатньо для створення стійкого порталу. Потрібен ще хоча б день на відновлення магічних сил.

День у запасі — дуже доречний.

— А раптом у Злати й цієї ночі не вийде?

— Має вийти. Нам Філіп чай пообіцяв. Особливий. Який підсилює дар.

Якщо Філіпа залучили до справи, то шанси на позитивний результат множаться на п’ять. Тереса на собі дію його чайків вже випробувала. Пробирають!