Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора - Ольга Обська

— Я знаю. Не турбуйся. Все під контролем, — Тереса усміхнулася, показуючи, що не вважає Бланку ні в чому винною. — Слухай, ти кажеш, що регулярно спілкуєшся з Валенсією, а коли має відбутися чергова зустріч?

— Завтра.

Виходить, завтра Валенсія вже повернеться зі своєї поїздки. Чудово.

— Можеш передати їй записку від мене?

Тереса знала, що саме написати, щоб Валенсія сама захотіла якнайшвидше зустрітися з нею та Джозефом.

— Передам, — кивнула Бланка.

Баштовий дзвін відбив початок другої пари. Але вони не кинулися до аудиторії. Тереса не могла різко закінчити розмову. Бланка їй відкрилася, довірилась. Їм обом треба було трохи постояти поруч, узявшись за руки — звикнути до нових відчуттів. Вони начебто познайомилися заново. Тереса побачила Бланку справжню.

— Ти можеш будь-якої миті звернутися до мене по допомогу, — сказала Тереса.

— І ти до мене.

Вони ще якийсь час розмовляли. Бланка попросила пообіцяти, що Тереса поки що не розповідатиме її таємницю одногрупникам. І вона дала слово, хоча й була впевнена, що даремно Бланка боїться відкритися хлопцям і дівчатам з групи. Вони всі надійні. З їхнього боку глузувань не буде, а лише навпаки допомога та підтримка. Але Бланка поки не була готова до одкровень. Тереса це бачила. Мабуть, вона мала в таких справах негативний досвід.