Позбав мене від нареченого, сестричко - Ольга Обська

— Але ж, виходить, врешті-решт дар повернувся сам собою — весілля не знадобилося, — задумливо видала Ліза. — Можливо, сестри помилилися. Інформація, яку отримують медіуми, є фрагментарною і не повною.

— Хто його знає? — посміхнувся Брайан. — Але варто зазначити, що сестри і не говорили про весілля. Я трактував їхні слова надто вільно. Вони сказали посвататися до Елізабет. Я думаю, все, що трапилося після — недарма, — його губи знову торкнулися маківки Лізи.

Але цього легкого дотику Брайану було мало. Він розвернув її у кільці своїх рук так, що тепер вона опинилася відкинутою на подушки, а він навис над нею. Вони дивилися одне одному в очі, не помічаючи, як біжать секунди. Ліза подумки повторювала: "Недарма". Їй подобалося це слово. Воно було головним у цей момент. Воно все пояснювало та робило її щасливою. Вона тут недарма! Вона була потрібна, щоб до цього прекрасного чоловіка повернувся дар. Нехай новорічна казка скоро закінчиться, нехай вона тривала лише один день, але у неї гарний фінал.

Брайан, мабуть, думав про те саме. Він тихо і чуттєво промовив їй прямо в губи:

— Мені треба було знову покохати, щоб дар повернувся.

Його зізнання вилилося на Лізу гарячим п'янким поцілунком. І хоч вона була до нього готова, світ поплив. Рятуючись від запаморочення, вона відчайдушно стискала плечі Брайана і самовіддано відповідала на поцілунок. Лізі здавалося, що вона чекала цієї миті цілу вічність. Чекала чоловіка, який єдиний здатен поєднувати у своєму пориві одержимість і ніжність. Вона так щиро віддавалася пестощам його язика і губ, з таким захопленням повертала йому їх, що його спиною пробігло тремтіння. Вони забулися в солодкій знемозі, безоглядно підкорилися своєму божевіллю. Розчинилися…

— Ваша світлосте, — у двері балкона голосно й наполегливо постукали, — боюся, вам терміново треба повернутися до бальної зали.