Мама для дракончика - Ліра Куміра
Наш одноденний медовий місяць минув надто швидко, і вже на світанку до нас ледь не вдерся Ріан зі звісткою про те, що світ Рауфів готовий прийняти парламентарів з Діанії. І ці значущі ролі, зрозуміло, дісталися моєму чоловікові та його другові, ну хто б сумнівався.
Коли ж я запитала, хто такі ці Рауфи, мені відповіли туманно і загадково, а варто було подивитися на картинку, де були зображені ці істоти, як я ще більше розгубилася.
- Ем... Ось ця хмарка з вусиками - це високоінтелектуальний розум зі значущими зачатками магії, я нічого не плутаю? - Вкотре перепитала в Марліана, намагаючись не просто завчити, а й усвідомити, що й таке буває.
- Це не вусики, а статева приналежність жіночих особин, у чоловіків ці ознаки відсутні, - прочитав мені лекцію з расознавства мій наставник, повчально піднявши вгору вказівний палець.
- Ага, я так і сказала. Просто все це занадто для моєї незміцнілої психіки, - чесно зізналася, чим викликала гучний сміх у чоловіка.
- Тобі доведеться звикати, а ще краще б потренувати непроникний вираз обличчя якраз для таких ось випадків, - ну так, звісно. - Ми намагаємося контактувати з тридцятьма вісьмома світами, що нам відомі, і Рауфи - не найдивніші з них. До того ж вони можуть бути вельми приємними співрозмовниками, - на цьому наша лекція закінчилася, і ми повернулися до невеликої практики, яку тепер щодня влаштовував для мене екс-імператор.
Магія все ще мовчала, немов її й не було в мене, а може, я справді втратила дар Життя, і тепер залишалася практично середньостатистичним метаморфом із набором гормональних збоїв. Адже таке теж не виключено. Але я ні про що не шкодувала, якби переді мною знову постав вибір - я вчинила б так само.
- Ліно, усе гаразд? - Не витримав Марліан, дивлячись на мої марні потуги.
- Так, все добре, просто мені здається, я вже більше не Дарувальниця життя, - можна в принципі зосередитися на тренуванні свого основного дару, але я із завзятістю носорога намагалася допомогти в народженні дракончиків. Звісно, я знаю, що цією силою володітиме Соня, але маленька ще навіть не народилася, а надія в очах майбутніх батьків змушувала мене не сидіти склавши руки і пробувати просто зараз.
- Дурниці! Просто тобі потрібно пробувати й далі та вірити, дар обов'язково повернеться, - ех, усе ж таки я рада, що життя зіштовхнуло мене з такими чудовими людьми, які ніколи не сумують, і дарують свою віру всім оточуючим. - Але до тренувань повернемося вже завтра, на сьогодні наша практика закінчилася, і тобі вже варто поспішити, - я розчаровано видихнула.
- Може ще трохи позаймаємося? А на чистописання я піду трохи пізніше, - не те щоб я так боялася вивчати драконячу мову, але це ж каторга якась! Виходить буквально у всіх, крім мене!
Навіть Ірліан робить успіхи, але ж йому складніше. І я мовчу про вміння Філіпа і Міланії, здається, це в них у крові. І тільки одна я так і застрягла на самому початку алфавіту. Дітвора вже навіть жартує наді мною, а я між іншим мама і маю показувати приклад.
- Ліно, не варто ухилятися, ти маєш проявити характер і посидючість, - ну от, навіть наставник і той у мене вірить насилу. - Драконяча мова тільки на початку дається важко, а варто тобі розібратися і побачити закономірність, тут-то все й піде з легкістю, - ну так, звісно, ось тільки я вже місяць над нею б'юся і все ніяк.
- Ну гаразд, тоді я пішла, - скільки не тікай від неминучого, а Елеонора дуже не любить запізнень і недбалого ставлення до свого предмета, от і звідки в цій, здавалося б, тендітній жінці стільки завзятості?
Не перестаю нею захоплюватися. І, головне, навіть Кіріан не зрівняється з нашою Пані "тлумачний словник", хоча чоловік усе ж вечорами допомагає мені розібратися, і я вже буквально на волосині від прориву у вивченні драконячої мови.
Три місяці потому
Цей величезний живіт... Я не знаю, як інші жінки з ним ходять, але я вже ледве пересуваюся, і тим не менш мій розпорядок не змінювався вже досить-таки довго. Вранці я відправляю своїх чоловіків у справах. Кір усе ще виконує обов'язки імператора, і хоч він налагодив роботу ради, але ця посада вимагала його щоденної присутності на зборах, де вирішуються найважливіші питання поліпшення життя на Діанії та зв'язку з іншими світами. Філіп же став повноцінним учнем у першій школі, створеній драконами за останнє тисячоліття. Вона зараз вміщувала в себе півтори сотні дітлахів, але незабаром вже планується спорудження ще кількох будівель на території імперії. А також є шанс влаштовувати обмін вихованцями з навчальними закладами інших рас, що населяють цей чудовий світ.
Життя вже начебто устаканилося, кожен знайшов своє місце, ось тільки одна річ все також не давала спокою: Меліріан продовжує лежати в магічній комі, і що ми вже не перепробували, нам ніяк не вдається його звідти витягнути.
- А ось і наша кулька прикотилася, - так-так, це мій улюблений наставник з радістю зустрічає свою ученицю.
- Ха-ха, дуже смішно, Марліане, - останнім часом гормони особливо вирують, і моє почуття гумору часто дається взнаки. - Як тут наш експеримент? - І хоч сила Дарувальниці життя все ще спала в мені, тепер я точно знала, що я її не втратила, а отже, незабаром ми зможемо відновити відродження драконячої популяції.
- Непогано. У мене вийшло запустити накопичувач, і яйця реагують на нього, на світанку нам з Марі вдалося допомогти ще одному малюкові, - так, не густо, але ж це краще, ніж нічого.
- Чудово, - посміхнулася, звалившись у своє улюблене крісло. - Я тут ще один артефакт зарядила, здається, - простягнула екс-імператорові кулон, який він із вдячністю прийняв.
- Ліно, може тобі краще поки що не приходити? Відпочинь, наберися сил, у тебе вже термін добігає кінця, а ці постійні пересування палацом забирають надто багато фізичних сил, - це він мене під замок таким чином хоче посадити, прикриваючись турботою?
Ага, знаю я, що Марліан переживає з цього приводу більше за мене, адже це будуть перші пологи за весь час його лікарської практики. І, гадаю, чоловік банально боїться, хоч як би старанно він перед нами не хоробрився.
