Мама для дракончика - Ліра Куміра
Наша сім'я найбільш ненормальна з усіх сімей, які я тільки знаю: сестра моя вічно пропадає на роботі, і бачимо ми її або пізно ввечері, коли вона приповзає додому, або рано вранці, коли Ніка намагається виповзти з ліжка. Племінниця у мене так і зовсім занадто доросла для заявлених виробником п'яти років, любить читати, а ще більше обожнює слухати, як я їй читаю чергову книжку про драконів, динозаврів або відьом.
Ну а третій член сім'ї - це я: тимчасово безробітна, зате сповнена ідей і готова втілювати їх у життя, лишилося тільки роботодавця знайти, чим я і займаюся у вільний від читання час.
Цей вечір не відрізнявся від попередніх десяти: ми з Олею захопилися черговою історією, а точніше, її вибором, а сестра все ще засиджувалася на роботі, про що й повідала в нашому "мама-чаті", тож ми з чистою совістю повечеряли та занурилися в зачаровуючий світ лускатих:
- "Про драконів я чула багато, але вперше зіткнулася з цим прекрасним створінням, коли разом з екскурсією відвідувала центральний палац. На зимових канікулах ректорові нашої академії вдалося домовитися з головним королівським садівником, і вся група третього потоку вирушила на практику до славнозвісного Північного Саду Королеви...", - щовечора маємо з племінницею читацький марафон, вона обирала книжку, а я зачитувала фрагменти з неї, і якщо нам обом подобалося, то тоді ми бралися за історію овністю.
- Як круто! - Оля все ніяк не могла заспокоїтися, і продовжувала крутитися під ковдрою. - От би й мені побачити дракона! - я хоч і любителька фентезі, але захоплення маленької мрійниці не поділяла. Побачивши таку гору м'язів, я б точно зомліла, і навряд чи б від щастя.
- Читаємо далі? Чи пошукаємо ще? - це була вже сьома за сьогоднішній вечір, і я сподівалася хоч на якійсь зупинитися, бо шукати в мережі книжки з рейтингом 5+ було дуже важко.
- Так! Ця класна, - ну нарешті! Якби моя воля, то я б уже сьомий сон дивилася, але поки моя сестра на роботі, ми з племінницею воюємо вдвох.
- "... Ми саме виходили з чергової теплиці, де викладачка показувала нам квітучий бересклет крилатий, аж раптом на засніжену галявину просто перед палацом приземлився смарагдовий дракон. Його луска сяяла на полуденному зимовому сонці й змушувала заворожено спостерігати за її володарем", - напевно, те ще задоволення, співчуваю я цим бідолахам, мало того, що їх витягли в снігопад кудись із академії, то ще й осліпити вирішили, раз вже з'явилися біля палацу.
- Ого! А лусочки у драконів великі? - Оля включила режим "чомучки", і тепер мені доведеться пояснювати все-все, і їй не важливо, що я банально можу чогось не знати.
- Звичайно великі! - тут головне відповідати впевнено.
- Як апельсин чи як кавун? - я так прям і застигла, вирішуючи, що буде правдоподібніше, але від можливого фіаско в драконознавстві мене врятувала Ніка, яка з'явилася вдома:
- Дівчата! Ви ще не спите? - племінниця відразу ж вискочила з-під ковдри і побігла зустрічати свою маму, мені ж нічого не залишалося, як піти за нею. - Чим займалися? Скучили? - моя сестра трудоголік, і тому засиджувалася на роботі допізна, зате у мене зараз часу хоч відбавляй.
З роботи я звільнилася місяць тому, а ось знайти нову виявилося не так легко, як я думала, щоправда, тепер я можу сидіти з Олею, і Ніці не потрібно шукати когось, хто б наглядав за донькою. Такий собі підробіток, але іншого в мене не було.
- Мамо! Мамочко! - весь сон у йогози як рукою зняло, тепер точно не засне, поки ми не подужаємо кілька розділів. - А ми про драконів читаємо! У них лусочки світяться на сонці! - поділилася дівчинка отриманими не так давно відомостями.
- Це чудово, - посміхнулася наша трудяга і повернулася до мене. - У мене для вас дві гарні новини! - ми зацікавлено подивилися на Ніку, і вона змовницьки зашепотіла, змушуючи нас нахилити вперед: - А ми з вами їдемо на відпочинок. Прямо завтра! - бажану реакцію сестра все ж таки отримала: Оля відразу радісно застрибала, а ось я скептично підібгала губи. Не думаю, що це гарна ідея...
- Ура! Ми їдемо! Ура! - племінниця розійшлася не на жарт, і нам довелося удвох її заспокоювати. - А куди? - одразу ж виникло запитання, щойно ми розсілися на кухні за столом.
- На Майорку. Будемо плавати в Середземному морі і відвідаємо справжнісінькі драконячі печери! - Ніка знає чим зацікавити не тільки свою доньку, а й мене.
Я ніколи не була в Іспанії, а разом із цим дослідження всього таємничого і невідомого - це моя пристрасть. Ось і зараз, варто було мені почути слово "печери", як я вже уявила себе ледь не Фернаном Магелланом, який вивчав новий для нього світ.
- Ліно, ти чула? Справжні печери драконів! Ми побачимо драконів! - ну ось, здається, комусь сьогодні буде не до сну, а нам ще збиратися.
- А ти чого мовчиш? Не рада? - сестра уважно подивилася на мене, чекаючи відповіді, а я що? Здається, перебувала в шоці. Моя перша закордонна поїздка!
- Р-рада, - невпевнено прошепотіла. - Просто... А що з собою брати? - подумки я вже перерила всю свою шафу, і раптом зрозуміла, що мені абсолютно нічого вдягнути!
- А ось тепер ми повільно переходимо до другої гарної новини: завтра зранку ми йдемо по магазинах! Тож зараз усі мають повернутися до своїх кімнат і лягати спати, а щойно ми прокинемося - одразу ж попрямуємо за покупками. - Ніка підштовхнула нас до коридору, потайки мені підморгнувши, і повела Олю до себе, впевнена, їй вдасться швидко вкласти нашу йогозу спати.
А ось на нас, схоже, очікувала розмова. Цікаво, що ж такого хоче мені розповісти сестра?
* * *
- Не спиш? - Ніка зайшла до мене в кімнату вже через п'ятнадцять хвилин.
- Ні, на тебе чекала, - насправді я прокручувала в голові звістку про нашу подорож, і обережно мріяла про якусь веселу пригоду. Втомлена від сірих і одноманітних буднів, я сподівалася, що казка увірветься в моє життя хоча б на кілька днів, і, здається, моє бажання може збутися.
- Насправді новин не дві, а три, але одну я не ризикнула вивалювати на Ольгу ось так одразу, - почала свою промову сестра, і я уважно подивилася на неї. Невже в нашої трудяги з'явився хлопець? Тільки зараз я помітила, що та стала використовувати яскравіший макіяж, а в одязі почало переважати більш жіночне вбрання.
