Герой поневолї - Франко Іван

А як будеш мати від неї посвідчення, що вона не має до тебе ніякої претензії, тоді приходь сюди по резолюцію. Інакше й бачити тебе не хочу.

Мов п’яний вийшов Калинович із намісництва. Що за нова халепа наскочила на нього? Чого хоче та панна? Що йому робити? Не думаючи, не тямлячи, як і куди, він якось поневолі опинився на Трибунальській і подзвонив до відомої брами. Ян, не кажучи ані слова, попровадив його до графині. Гикаючись і плутаючися, Калинович оповів їй, чого жадає від нього намісник.

— А ви справді знайшлися негарно, не по-кавалерськи, — остро й холодно мовила до нього графиня. — Ви ж від першого разу могли побачити, що панна Емілія не байдужа до вас, а проте стілький час не навідувалися, зовсім забули про неї. Бідна дівчина, скілько вона наплакалася!

— Вельможна пані графине! — крикнув переляканий Калинович. — Клянуся сумлінням, що я нічогісінько не завважив. Та й де ж би я смів!.. Я чоловік без становища, без роду... вже майже сороклітній... а панна Емілія...

— А от бачите! Прошу, входіть ближче!

Графиня повела Калиновича до салону, де за фортеп’яном сиділа Мільця, хоч і не грала.

— Мільцю! — мовила графиня. — Представ собі, твій пан кавалер нічого й не догадувався!

— Панно Еміліє,— мовив Калинович, наближаючися та цілуючи її руку,— вибачайте моїй сліпоті. Але такого щастя я ніколи не міг надіятися... не смів би...

— Ну-ну, не треба бути знов таким несмілим,— мовила всміхаючися графиня.

— Вельможна пані графине! — мовив Калинович, не випускаючи руки панни Мільці. — В отсій радісній хвилі не відмовте бути нам, сиротам, за матір!

І вони обоє впали перед нею на коліна.

— Боже вас благослови! — набожно промовила графиня, кладучи їм руки на голови.

Не минуло й півгодини, як Калинович знов вертав до намісництва, сим разом уже направду п’яний — п’яний не лише двома келишками вина, випитими у графині з нагоди своїх заручин, але головно п’яний щастям, що так несподівано впало на нього. Він мав при собі лист від графині, який і вручив намісникові.

— Ну, так-то добре! — мовив намісник. — Гратулюю тобі заручини і прийми від мене отсе!

І намісник подав йому срібну табакерку, повну дукатів.

— Се тобі на нове господарство. А зараз по шлюбі одержиш декрет номінаційний на рахункового офіціала з платою 50 ринських місячно. І зараз по шлюбі прийди до присяги. А пенсія числиться тобі від завтра, завтра починається й служба.

Намісник махнув рукою — аудієнція була скінчена.

Отой час від заручин до шлюбу був, певно, найщасливішим часом у житті Калиновича. Все його тішило: і надія мати молоду, таку гарну, таку скромну жіночку, і так несподівано одержана, така корисна і висока в порівнянні з давнішою посада, і нова служба в бюрі, де його шанували, знаючи, що він в ласці у намісника і що намісник сам обдарував його. Та по шлюбі швидко все змінилося.

Властиво не все. Службові відносини Калиновича були добрі, намісник був задоволений з його роботи і хвалив його точність та пильність. Але дома все пішло погано. Незабаром по шлюбі показалося, що Мільця ані не думала плакати та тужити за ним, що всю ту історію вплескала графиня, якій доконче захотілося віддати її за нього замуж і позбутися її з дому. Подружжя було зовсім не дібране, і Мільця швидко дала Калиновичу до пізнання, що він немилий, осоружний їй. Правда, вона тягла супруже ярмо, не маючи куди дітися, але домашнє життя Калиновичів було погане. Не поправили діла й діти, два хлопчики, яких Калинович дуже любив. Мільця взяла їх виховання зовсім на себе і майже не допускала його до них. Вона ненавиділа в ньому особливо його "rusiństwo" і пильнувала, щоб воно, борони боже, як зараза не прищепилося її дітям. По п’ятьох роках такого життя Калинович почав пити, а застудившися раз якось узимі і набравшися черевного дуру, він, уже хорий, по якійсь домашній сцені непевним кроком пішов до шиночку, випив там чотири гальби зимного пива і звалився без тями додолу. Його занесли додому зомлілого. Лікар, прикликаний милосердними сусідами, тільки головою похитав. Мільця не хотіла й глянути на недужого.

— Так тобі треба, старий собако! — бурчала вона. — Вмирай уже раз. Затруїв ти мої молоді літа, то й не думай, що я буду жалувати за тобою.

Калинович, відзискавши на хвилю притомність, чув ті слова. Він не сказав нічого, закусив губи, щоб не застогнати з болю, повернувся лицем до стіни і сконав.

Його сини виросли на гарячих польських патріотів; про руський рід свойого батька навіть не чули ніколи.

І скільки-то їх, вольних і невольних героїв, пішло отак напропале! Здавна привиклі цінити себе і все своє за ні за що, а бити поклони перед чужим, вони при сильнішім подуві історичного вітру відставали від своїх, а у чужих, яким віддавали свою силу, своє серце й життя, не знаходили ні признання, ні пошани, ні пам’яті. Забуттям покриває також потомність їх діла й могили.

________________________________

* "Газета для всіх, гасло Поступ" (польськ.).— Ред.

* Повідомлення. Головна управа міста Львова визначила з-поміж себе комісію безпеки громадського порядку і національної гвардії, завданням якої є оберігати безпеку та громадський порядок і вживати всіх заходів, що ведуть до тієї мети. Члени комісії для вирізнеиня їх в разі потреби будуть носити ва головному уборі як зовнішню ознаку білу стрічку з кокардою і легітимаційну картку. Кожний мешканець Львова, постійний чи тимчасовий, мусить слухати наказів тієї комісії чи окремих її членів і їх постанови виконувати (польськ.).— Ред.

* Комітет громадського порядку (франц.).— Ред.

** "Вживати всіх заходів... В разі потреби... Кожний мешканець, постійний чи тимчасовий, мусить слухати наказів" (польськ.).— Ред.

** "Оберігати безпеку та порядок" (польськ.).— Ред.

* Організуймося згідно з останніми засадами теперішньої революції, а в момент суспільних заколотів хай веде нас завжди одна спільна думка—демократична Польща! (польськ.).— Ред.

* Хай живе Польща! (польськ.).— Ред.

* Зрадникі Як він сміє! (польськ.).— Ред. * Безпеки і громадського порядку (польськ.).— Ред

* З службового обов’язку (лат ).— Ред.

* Найслухнянішого слуги (нім.).— Ред.

* Вільність, рівність, братерствої (польськ.).— Ред.

* За військову відвагу (лат.).— Ред.

* Хай живе Польща! (польськ.).— Ред.

* Хай живе Польща! Смерть німцям! (польськ.).— Ред.

* До зброї! До зброї! (польськ.).— Ред.

* На барикади! На барикади! Не даймося! (польськ.).— Ред.

* Шпигун! Шпигун! На ліхтар його! (польськ.).— Ред.

* Ой немає краще,

Як чортові в пеклі:

Смоли він нап’ється,

Посидить у те́плі! (польськ. діал.).— Ред.

* Струнко! (нім.) — Ред.

* Рота, стій! (нім.). — Ред.

* Мертвий? (нім.).— Ред.

* Добре! Я про це доповім... Рота, руш! (нім.).— Ред.

* Ах! Як він погано вихований! (франц.).— Ред.

* Прощайте! (франц.).— Ред.

* Не погано сказаної (франц.),— Ред.