Українська література » Класика » Серед бурі - Борис Грінченко

Серед бурі - Борис Грінченко

Читаємо онлайн Серед бурі - Борис Грінченко
class="s3 s4"> 

Подає листа. Старовський розгортає й дивиться спершу на підпис.

 

Ханенко, так... Ну, будемо читати!

 

Мой велце шановний, ласкавий добродію, пане сотнику Калницький! Ординуємо з сим листом нашим певного чоловіка, сподіваючись, що сим тебе і інших обачніших з старшини вашої до перестанку пролиття крові християнської нахилимо. Поне-важ уже два тижні тая кров проливається і ще більше її пролито має бути, як звитязьким робом до Калнику вступимо. Рач ваша милость на тоє уважно глянути, іж ніякої надії на утримання міста вашого мати не можете і чи нині, чи за кілька день поддатися мусите. Ліпше вам будеть на ласку нашу оддатися, аніж карання строгого за упартость дознати. За дурницею полковник ваш уганяючи, того вчинити не хочеть; то могли би ваша милость, полковницький пірнач до рук узявши і розважніших із старшини вашої до себе приєднавши, тоє вчинити. А що такий вашої милості і товариства учинок без нагороди доброї маєтками чи золотими червоними не лишився би, то в тому певний будь. Також і полковницького пірнача з рук вашої милості ніхто видерати не мав би. Рач же, розваживши тоє, мені пилну з пилну і щиру одповідь подати. Року божого 1671-го, октобрія..."

 

Оце і все. (Мовчать який час усі.)

 

А що сказав пан сотник

Тому, хто дав йому сього листа?

 

Лясковський

Що відповім не зараз, трохи згодом...

Порадитись із вами я хотів,-

На те я вас тепер оце й покликав.

 

Старовський

А сам же ти як думаєш про те,

Що пан гетьман нам подає до вваги?

 

Лясковський

А що ж тут ще? Казав я вам і перш,

Що все одно - нам витримать не сила,

Не схилимось,- то шию нам нагнуть,

Послухаєм - зазнаємо ми ласки.

Нема чого стрибати нам в огонь,

Коли його і обминути можна.

Змагаючись, як наш дурний Василь,

Ми і людей занапастим, і місто.

Віддавшися ж - ми зарятуєм все,

Та і самі не будемо без зиску.

Ви згодились попереду на те,

Що як уже побачимо, що годі

Змагаться нам, то скинем Василя,

Коли на те до нас він не пристане,

Та й скоримось Ханенкові. Сей час

Уже прийшов: не витримаєм далі.

І склалось так тепер нам добре все,

Що вже не ми, а сам гетьман Михайло

Прохає нас,- то се ще й ліпше нам:

Ми можемо так більше вторгувати.

Тим я й кажу: берім, коли дають,

Бо час мине, то може все пропасти.

 

Жилинський

Та се то так... та штука є одна...

 

Лясковський

Кажи - яка, то, може, і зарадим.

 

Жилинський

Ну, дасть гетьман маєтків, талярів

По сотні-дві... І ще тобі до того

Полковництво…

 

Лясковський

Написано про се... Хіба не в лад?

 

Жилинський

Ні, не про те, а ось що:

Вам добре двом: полковницький пірнач

Уже давно вві сні пан сотник бачив,-

Тепер його й рукою досягне.

І пан суддя теж плату добру має:

Полковника ненавидить він так,

Що добре б дав, аби помститись можна.

За віщо се,- не відаю того…

 

Старовський

Він ворогом мені давно вже стався:

Образою великою вразив

Мене він раз…

 

Лясковський

Яка ж була образа?

 

Старовський

Прилюдно він назвав мене колись

Утисником і ще зганьбив словами.

 

Лясковський

А за що ж то?

 

Старовський

Та за дурницю все!

Там козаки-сусіди єсть у мене,

Дейнеченки... супліку подали,

Що ніби я їх утискав, що ніби

Я батожжям їх бив, а то усе

Шкарадная брехня! Та ще й на кого:

Ще й на суддю! І він мене тоді

Утисником назвав, ганьбив... Забути

Не можу я... Давно я заприсягсь

Помститися, полковництво відняти

У його й все...

 

Жилинський

Ото ж і буде так!

От пан суддя і має нагороду!

Опріче тих маєтків, талярів,

Один бере пірнач, а другий - помсту,

А що ж мені?

 

Лясковський

Маєтність, гроші…

 

Жилинський

Ге!

Те маєте і ви та ще і надто,

Мені ж нема додаточка того.

 

Лясковський

Як там - бери! Про те всі будем дбати,

Щоб сотником ізроблено тебе.

 

Жилинський

Оце гаразд! Так ліпше й приставати.

Та тільки вже щоб слова не ламать!

 

Лясковський

Не зломимо! Як я сказав, то певне,

Та тільки щось мовчить наш пан суддя,

Що думає - не хоче нам сказати.

 

Старовський

Я пристаю.

 

Жилинський

Оце так і гаразд.

 

(До Лясковського.)

 

А де сей лист пан сотник взяв? Од кого?

 

Лясковський

Вночі я йшов учора, аж дивлюсь,-

По-хлопському убраний хтось підходе,

Дає листа... я в його розпитавсь:

Він ізнайшов отой тайник підземний

Та й вліз сюди... Я наказав йому,

Щоб зараз він назад вертавсь, а вранці

Засипали ми тайника того.

 

Жилинський

Бач, бісові,- знайшли ж тайник, а наші

І байдуже!

 

Старовський

Бо так він обваливсь,

Заріс увесь кущами й дерезою,

Що всі його забули вже давно.

 

Лясковський

А сей, бач, знав про його: він у місті

Колись бував. І знаєте ви - хто?

 

Жилинський

А хто? Кажи!

 

Лясковський

Полковниці се батько.

 

Старовський

Невже? Свирид? Бач, де він обізвавсь!

 

Жилинський

А хто ж то є? Про його я не знаю.

 

Відгуки про книгу Серед бурі - Борис Грінченко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: