Серед бурі - Борис Грінченко

Як сталось те.

Вартовий

(Виступає з-за стовпища).

Та сталось так воно:

Вночі когось приводе пан полковник…

По-темному не розібрав я - хто…

Звелів його він випустити в браму,

Тоді сказав: "Коли хто уночі

Постукає до брами й гасло скаже:

"Брід перейшов", то ти того пусти».

Я довго там стояв, було все тихо,

А далі, так опівночі вже,- стук

У браму щось. Питаю: хто там стука?

Воно ж мені: "Брід перейшов,- пусти!»

Я відчинив - коли їх ціла купа…

І оком я змигнути не поспів -

Всі як сунуть!.. Мене з їх хтось ударив.

Додолу збив... Коли, на щастя, тут

Пан Горленко настиг, і бій зчинився…

А потім я до вас ото прибіг...

Старовський

Полковнику Василю Коваленку!

Чи так було, як вартовий казав?

Коваленко

Увечері учора я покликав

Карпа Ганька до себе й наказав,

Щоб він удягсь у просту свиту й вийшов

У браму ту; щоб у долині він,

Петра Гайду, мірошника, знайшовши,

Йому мою цидулу доручив

І наказав, щоб той до Дорошенка

Відніс листа; Карпові ж я звелів

Вертатися. Коли ж Петра не буде,

То сам нехай до гетьмана іде...

Всі посланці, яких ми посилали,

Погинули: я, зради боячись,

Так нищечком послав Карпа, що знати

Не міг ніхто... то й вартовий не знав,

Хто йде й чого... Карпа я сам проводив,

Сам випустив, (і так усе було,

Як вартовий нам зараз оповів.

Старовський

Іще скажи: чи міг почути хто,

Як ти казав Карпові й варті гасло?

Коваленко

Я думаю: ніхто того не чув.

Старовський

То з двох одно тепера має бути:

Або се ти переказав ляхам

Про гасло те, щоб увійшли до міста!..

Або зробив ту збродню вартовий.

Вартовий

Я не робив того, я свідчусь богом!..

Пан Горленко те знає, ввесь той час

Він там стояв, біля гармати зараз...

Горленко

Я оддалік стояв, і бачив я,

Як посланця приводив пан полковник;

Розмови їх почути я не міг,

А бачив все: нікуди не відходив

Сей вартовий, не розмовляв ні з ким.

Старовський

То і не міг ляхам сказати гасло…

Полковник же…

Крицький

Міг виявить Карпо…

Лясковський

Він не такий козак, щоб те зробити,

І ми ж усі тут знаємо Карпа.

Голоси

Та знаємо!.. Людина певна дуже!

Білоченко

Могли його вхопити там ляхи

І муками примусити сказати.

Старовський

Він не такий, щоб мук яких злякавсь:

Мордовано уже його аж двічі,

Як попадавсь до рук він ворогам,-

Чи ж виявив хоч кришечку він їм?

Голоси

Та що й казать! Душа в Карпа - то криця!

Крутько

Умре, а вже не пустить пари з уст.

Лясковський

А де ж Карпо? Чи вже він повернувся?

Голос 1

Нема його.

Голос 2

Не видно вже давно.

Старовський

Що мовиш? Га?

Голос 2

Та ще як позавчора

Ходили ми на виправу вночі,

То я його, вернувшися, й не бачив.

Лясковський

А вас тоді ляхи напали там

І вбили…

Голос 2

Двох…

Лясковський

То, може, й трьох убили:

Ще і Карпа?

Старовський

Хто ще тоді ходив?

Голоси

Я!.. Я ходив!.. І я!.. І я!.. Ми троє…

Старовський

Чи бачив хто, щоб повернувсь Карпо?

Голоси

А хто ж його тепер згадає?.. Наче

Не бачили…

Коваленко

Не бачили ви? Як?

Та він же був! Згадайте ліпше ви!

Голоси

Та, може, й був, а може, ні - невпомку…

Старовський

Ото ж то й є!.. От бачите ви всі,

Що не вернувсь Карпо тієї ночі,-

То й не його полковник випускав.

Коваленко

Кого ж? Скажи!

Старовський

Хіба про те я знаю!

А може, хто приходив од ляхів,-

Ти й випустив, йому сказавши й гасло.

Коваленко

Обібрано тебе, щоб речником

Ти в раді був, то можеш те казати;

Коли б же ти мені таке сказав

Не речником, не в раді,- смертним боєм

Я б допевнивсь, де право ти здобув

Собі таке, щоб смів мене ганьбити

І зрадою плямити честь мою!

Та ти - речник... Панове отамання,

Громадськії мужі і ви усі

Товариші і братчики-козацтво!

Ви знаєте, що я не перший рік

По правді тут між вами козакую,

Ви бачити самі могли, чи я

Коли хиливсь до ворога лихого?

Ви знаєте, що у житті мені

Дорожчого нема за нашу волю,

Ви знаєте: я боронив її!..

А він плямить великою ганьбою

Тепер мене!.. Чи вірите тому?

Голосів кільки

Не віримо!.. Хіба ж таки не знаєм?..

Не віримо, щоб ти лихе зробив!

Коваленко

Коли б я міг таке страшне вчинити.

Коли б хотів я зрадити братів,-

Не кинувсь би учора я до бою,

Я б не спинив лукавих ворогів,

Я б попустив їм тут запанувати...

Не відаю, як сталося се так,

Що всі Карпа не бачили: він, мабуть,

Не спавши ніч, проспав учора день,

А ввечері його з листом послав я.

Я знаю сам, який козак Карпо,