Ясні зорі - Борис Грінченко

Та годі вже!.. Мій Боже!.. чула все!..

Сама ж мене до того нахиляла.

Фатима

Оттак!.. Коли ж я це робила? га?

Аміна

Сама ж мені казала, що кохання

Рабів не зна!..

Фатима

Казала,- ну, дак що?

Але коли його кохати хочеш,

То треба так робити, щоб ніхто

Про це не міг довідатись ніколи.

А ти того не знаєш: дай та й дай!

Аміна

Жалю нема у тебе!.. Не кохала

Нікого ти ніколи, мабуть,- тим

Не відаєш того, яка це мука,

Кохаючи, і дожидать отак!

Ти ж зрозумій: все думати про його

І ні про що вже більше не могти,

І знать, що він тут близько є, і знати,

Що бачитись я все ж не можу з ним,

Не можу з ним, з коханим, розмовляти!..

Вночі і вдень, щомиті - все один

Огонь в душі і тілі почувати

ї не могти огонь той погасить

В коханого в обіймах,- мука це!

Фатима

Та ось баша уже ж поїде скоро,-

Тоді Дмитра й покличу я тобі.

Аміна

Не хочу ждать! Бо на світі коханням

Упитися - то тільки й щастя є.

Нема цього, то і життя немає,

І мертві дні минають без пуття.

Не хочу так!..

Фатима

Так страшно ж, небезпечно!

Аміна

Чи варт про це і думати? Забудь!

Страшнішого над смерть страшну немає,

А як нема кохання,- смерть - життя.

Фатима

Атож! Мені життя й без того любе.

А як баша дізнавсь,- нам смерть обом.

Ти за своє кохання вмреш,- як знаєш!

А защо ж я вмирати буду? Ні!

Перечасуй: баша поїде скоро...

Аміна

Ой, Боже мій, ізнову той баша!

Та не кажи про його, не нагадуй!

Я те усе вже чула, знаю все,

Але ні знать, ні чуть його не хочу!

(Мовчанка. Далі Аміна відразу підводиться й каже благаючи):

Поклич його!., послухайся, поклич!..

Прошу тебе, Фатимо люба! добра!..

Я дам тобі за це що схочеш, все!

Вподобала ти з золотом намисто,-

Візьми його!.. Що хочеш, те й візьми

З окрас моїх, з одежі, та послухай!..

Та тут нема й страшного, бо баша

Аж на тому дворі й не прийде скоро,

Бо, мабуть, спить.

Фатима

Ой-ой, боюся дуже!

Та вже піду,- немає що робить!

Аміна

(схоплюється й кидається обнімати Фатиму)

Фатимочко моя! яка ти добра!..

Іди ж! не гайсь!

Фатима

Та вже ж іду!

Аміна

А як

Ти думаєш: чи схоче він прийти?

Я ж так із ним ще мало розмовляла...

Фатима

Та ви ж в саду стрівалися частенько...

Аміна

Та ніяк все було й поговорить...

Раз тільки ми розмовилися більше:

Як звать його сказав і звідки він...

Та так почав мою красу хвалити!..

А я: забув, що ти невільник тут,

Що пані - я!.. А він мені на те:

Забути все, тебе уздрівши, можна...

Фатима

Ну й прийде він,- хіба ж і так не видно?

Аміна

Ну йди ж бо! йди, Фатимочко!..

Фатима

Та йду ж! Виходе.

Аміна

(падає на канапу)

Ох, голова у мене туманіє…

(Затуляє очі руками.)

Чи прийде він?.. Він прийде!.. прийде!.. так!..

Халіль увіходе. Аміна відразу підводиться й стає.

Xаліль

Аллах послав мені своєї ласки,

Що я здолав побачити тебе.

Я кілька день уже того пильную

І ось тепер...

Аміна

Як смів ти цей поріг

Переступить?

Xаліль

Ще й на страшніше діло

Нам смілості кохання додає.

Аміна

Я слухати тебе не хочу зовсім.

Xаліль

Не будь така і вислухай мої

Благання ті, що рвуться в мене з серця.

Аміна

І бачити тебе не хочу я,

Не смієш ти зо мною й говорити.

Xаліль

О, вислухай, як мучиться душа!

Твоя краса мене опанувала,-

І ночі й дні спокою все нема...

Все ти в думках... Зласкався бо, Аміно!

Коли твої уста до уст моїх

Не схилиш ти, жорстокая, то з муки

Загину я.

Аміна

А що мені? Загинь!

Xаліль

За віщо ти ненавидиш мене?..

Аміна

Ненавиджу?.. Тобою я гордую!

Xаліль

Та за що ж це?

Аміна

Бо ти мені гидкий.

Скажу баші, що ти у мене був,

Занапащу тебе єдиним словом...

Але того не хочу - геть іди!

Xаліль

Дак я ж тебе коритися навчу,

І будеш ти моєю по неволі!..

Кидається до неї. Але Аміна в ту мить вихоплює кинджал і б'є Халіля та він затуляється рукою, і вона його ранить у руку. Він одскакує.

Аміна

Гидотний, геть!.. а то умреш ти тут!

Xаліль

Ти дряпаєш, мов тая дика кішка.

Та не тобі подужати мене,

І я тобі