Усмішки, фейлетони, гуморески - Вишня Остап
Не хочу втручатися в їхні внутрішні справи, щоб не сказали, що порушую суверенітет.
ГАЗЕТА — ДУЖЕ ВЕЛИКЕ ДІЛО
Я тут не патякатиму про те, що таке газета.
Усі знають, що це діло дуже велике й дуже поважне.
Недарма ж її (газету) звуть шостою державою.
Я тільки розкажу, як треба користуватися газетою, щоб вона справді йшла до діла, щоб давала якнайбільше користі для передплатника, щоб та копійчина, шо її дядько одриває на газету від свого невеликого бюджету (це дуже мудре слово, але його пора вже всім знати!), щоб, кажу, копійчина та не марнувалася. Так от.
Передплатили ви газету, ну хоч, приміром, нашу "Селянську правду".
Прийшла вона до вас новенька, свіженька, у восьмеро згорнута, бандероллю обклеєна і з написом: "Село Пузате. Кіндратові Тоненькому".
Сідаєте на ґанку й поволі розгортаєте.
А кум через тин зпоза повітки на вас дивиться, люлькою попихкує.
Глянули ви на кума:
— А ке лишень, кумасю, вашого! У вас дебеліший. От якраз свіжина з города! Закуримо. Бомага підходященька!
Кум перелазить через тин, сідає біля вас рядочком.
І от тут якраз і треба знати, як з газетою поводитися.
Більшість передплатників так просто собі, жодних правил не додержуючись, одшматовує без ніякої системи клапоть газети й крутить "козинячу лапку". І не виходить з того анічогісінько. Скурять — та й усе…
А тут треба ось як робити.
У газеті є різні відділи: і "Закордонні відомості", і "По радянських республіках", і "Про школу", і "Як по інших селах люди живуть", і "Постанови ВУЦВКу", й т. ін., й т. ін.
Так от коли ви хочете знати, що робиться, приміром, у Рурі, ви й одриваєте те місце, де написано: "Окупація РуРУ">— та й скручуєте таку завтовшки, як істик, з кумового "дебелішого".
Викрешуєте вогню й засмалюєте. І всі відомості про Рур з димом і входять у вашу голову…
А кумові одриваєте "Постанову ВУЦВКу".
Сидите тоді, і у вас усе як на долоні…
Ви кумові про Рур, а кум вам про те, як робітничоселянська влада державою керує.
От як треба робити, бо безсистемність у газетній справі губить газету.
І так, крутячи "істики" з кожного відділу, ви кінець кінцем будете в курсі і міжнародної, і внутрішньої політики.
А для цього саме й газету видається. Ну, а до чого вже відділ "Сільського господарства" для селянина корисний, то й не говоріть! Це для передплатника все…
Тут і як орати, і як сіяти, і як жнивувати. Тут і молочарство, і скотарство, і садівництво. Одне слово, тут усе…
Але зновутаки треба знати, як тії поради до діла доводити.
Приміром, орати пора.
Газету якраз принесли з міста. Запрягаєте полових, кладете на воза плуга й букера, розгортаєте газету. Бомаги чимало.
— Ану, жінко, на ось тобі загорни четвертину сала, а то в торбі крихтами обліплюється.
І весело тоді ореться.
Жнива. їдете з газетою на поле. До обіду пожнивували, відпочити треба. Приходите до воза, піднімаєте голоблі. Сонце пече! Розгортаєте газету на голоблі і… холодок!
Хропите так, аж за п'ятнадцять гонів чути…
А в молочарстві хіба газета не корисна?
Хіба можна ще чим так закривати глечики, як ушістнадцятеро згорнутою газетою? Та нічим так не закриєте.
А масло, везучи на базар, у що так загорнеш, як у газету?
А в пасічництві без газети як без рук. Берете газету і йдете на пасіку. Бджола біля бороди: Дззз!!!
А ви її газетою.
І запевняю вас, жодна не вкусить…
А с а д о к!.. Та ніщо в світі, крім газети, не дає такого "вдовольствія" у садку, як газета!
У неділю, приміром, берете рядно, подушку, газету, йдете в садок і лягаєте під грушею. Мухи дзижчать, кусають. Накриваєтесь газетою. І спите… спите… спите, аж поки коні напувати час.
Та хіба мало ще в житті випадків, коли без газети як без рук.
Виховання дітей… Щоб слухняні були, батьків поважали та вчилися добре. І про це в газеті знайдете.
Але дітей одною газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до одної, як ізшиток.
І от як не слухає Ванько, берете той зшиток та його по голові!
— Не слухаєш, сукин ти сину! А для чого я газету передплачую?!
Та — ррраз! ррраз!
І дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і богу молиться…
От що значить газета!
І коли б ми цього не знали, коли б на всю користь від газети не зважали, ми б ніколи не збавляли свого здоров'я, своїх нервів для її написання, для її видання.
Газета — дуже велике діло!
Передплачуйте газету!
ВІДПОВІДЬ НА МЕМОРАНДУМ АНГЛІЙСЬКОГО ЙОГО ВЕЛИЧЕСТВА УРЯДУ
Давайте спробую.
Але зарані відмовляюсь від усяких пропозицій з боку Наркоміндєла взяти посаду чи там посла, чи там повноважного представника… Не хочу. Не хочу — й квит.
Моя відповідь.
Передусім дозвольте, користаючи з нагоди (щоб довести, що ми так само не сандалією сякаємось), висловити вам, його величества уряде, моє найщиріше до вас почуття відданості й симпатії.
Це на всяк випадок.
У своєму меморандумі уряд його величества та пише до нашого уряду, що наш уряд та написав урядові його величества, що уряд його величества написав нашому урядові про те, що уряд його величества протестує проти нашого уряду, що ніби наш уряд скривдив уряд його величества, що наш уряд не забрав ув уряду його величества тих нот, що їх наш уряд написав до його величества уряду.
Уряд його величества обстоює категорично, щоб наш уряд забрав ті ноти в уряду його величества "недвусмысленно". Ноти ті писав наш уряд до уряду його величества у відповідь на ноти уряду його величества до нашого уряду про засуджених ксьондзів Цепляка й Буткевича.
Так, значить, забрать?
Добре! Коли уряд його величества забере в нашого уряду всіх попів, наш уряд забере в уряду його величества всі ноти про попів.
Далі. Уряд його величества вимагає від нашого уряду з приводу затримки біля Мурмана нашим урядом рибальських траулерів уряду його величества…
На це наш уряд відповідає урядові його величества, що наш уряд з охотою випустить траулери уряду його величества, коли уряд його величества випустить у себе всіх злодіїв, навіть тих, що крадуть не на морі, а на суходолі. Бо наш уряд має за честь повідомить уряд його величества, що вкрасти на морі все одно що вкрасти на суходолі, з тою тільки різницею, що на морі тяжче "сухим з води вийти", бо води там чимало.
Далі. Уряд його величества закидає нашому урядові, що наш уряд замахується на престиж уряду його величества в Індії, Афганістані, Белуджистані, Тегерані, в АбдулГаміді, на Мадагаскарі, на Філіппінських островах, на Марсі, на Венері і на інших усіляких мисах "Доброї Надії"…
Уряд його величності протестує проти посилки нашим урядом агентів у всі частини світу білого підривати престиж уряду його величності…
Констатуючи з великим задоволенням, що уряд його величності ніколи в своїм житті не посилав ні Врангеля, ні Денікіна, ні Колчака, ні Дутова, ні Булаховича підривати "престиж" нашого уряду, наш уряд, щиро шануючи престиж уряду його величності, повинен признатися, що в Індії йому, коли б він навіть і хотів, їйбо, робити нічого. Там місцеве населення до уряду його величества ставиться з відповідною урядові його величества пошаною.
Дозвольте наприкінці, як і спочатку, запевнити уряд його величества в своїй якнай щирішій повазі, пошані і т. ін.
ЯК КЕРЗОН У БІЛОМУ МОРІ РИБУ ЛОВИВ І ЩО З ТОГО ВСЬОГО МОЖЕ ВИЙТИ
Закерзонило…
Закерзонило по всім білім світі, і над радянськими республіками накерзонилось…
От що значить бути "великим чоловіком"…
Великий чоловік так він скрізь великий…
Коли навіть поїде рибу з чужих ятерів витрушувати, так і тоді, як піймають, на весь світ кричить…
А чого, спитайте?
Ну, тирив! Ну, спіймали! Ну, й іди собі потихеньку. Зняли шапку, одібрали човна, так не галасуй же, лиха тебе година бери, на всю північну півкулю!
"Страм просто барину сказать", — як казала колись панська "якономка" Килина після "неввічливого" з нею Петрового поводження…
Точноточнісінько, як і на Благбазі: смикне, лиха личина, з кишені, запримітять, поженуться, а він спереду біжить та як зарізаний:
— Лови! Лови! Лови!.,
Так навіть і благбазівська "братва" скромніша. Никне кудибудь набік і причаївсь!
А Керзон — ні! Керзон "великий чоловік"! Керзон всесвітньою політикою керує. Йому ховатись незручно.
Його впіймали, так він ображається…
Його за рукав:
— Слухайте, ваше сіятельство, куди ви ото в чужий ятір?
— А чого ви його на три милі одсунули?
— А як і на десять? Він же наш! Давай човна, не крадь!
— Аааа! Тааак ви в мене човна взяли?! Аааа?! Та знаєте, що ви он ксьондзів порозстрілювали?! Та знаєте, що он у Персії та в Індії ваші дипломати революцію здіймають?! Та знаєте, що ви британських підданих у Москві позасуджували?! А вони тільки те й робили, що в британській контррозвідці працювали?!
Та:
Бббах! Бббах! І нема Воровського… Бачите, що значить "великий чоловік"! Сам чужу рибу ловить, сам убиває та ще й нахваляється:
— Всіх розтрощу! Війною на вас піду!
І ото вже й лаштується! Канонерку до Білого моря посла"… Шаблюкою погримує… І думаєш:
"От якби жабі хвіст! От якби свині роги!"
"ГОСУДАРИТЬСЯ"…
Читали, що на Заході робиться? Цікаво…
Микола Миколайович (що й досі за великоговеликого князя править) до Парижа приїздить цими днями… І Врангель до Парижа приїздить, і Юденич, і генерал Шаталов, і Кутепов, і Денікін, і Гурко…
Усі ото до Парижа приїздять і царягосударя для нас вибиратимуть.
Уже й паперу для маніфесту позичили, "обращение" до "русского народа" писатимуть…
За голову в тому "русі" Микола Миколайович, а решта за інші "органи".
І Кирило Володимирович (трохи менший, але так само велииикий князь) уже визнав Миколу Миколайовича і заявив, що коритиметься йому, як найстаршому з династії Романових, і Дмитро Павлович (велииикий князь) так само коритиметься…
І народ увесь за кордоном коритиметься…
І на з'їзді Другого Інтернаціоналу російські меншовики з трикольоровим прапором засідають.
Загосударилось, одне слово!
"Царська" сверблячка на закордон напала.
Вроді як короста.
Поприщило спочатку генералів, — зачухмарились, миттю вся еміграція струпом взялась.
Та й їздять тепер з Будапешта до Білгорода, з Білгорода до Парижа, з Парижа до Лондона, до Ревеля, до Варшави…
Воно ж ото свербить, ну, й не всидиш…
Та так, дивись, і вичухається Микола Миколайович на усі оті "і прочая, і прочая, і прочая"…
"Кожному православному кортить во диякони".
Тільки шкода, що за кордоном наш царгосудар сидітиме…
Сюди б його привезти, з усією тою "свитою", з генералами, з меншовиками.
Одне слово, з уздром.
Та такий би потяг якийнебудь спорудить, щоб по "матушке России" його поповозити.
