Лірика в серпанку (збірка) - Олійник Галина

І не знаю, в чім причина, —
Чом руйнується мій світ?

Пр.:
Я її кохаю — спокою не знаю,
Милі русі коси, небеса в очах.
Та коли почув ще, як вона співає,
Вже не можу спати — мрію по ночах.

Бачу знов її на сцені,
Всі усмішки, квіти їй,
Мрії, ви, мабуть, даремні, —
Подаруй хоч погляд свій.
Вдало в спогадах малюєш
Незабутній свій портрет:
Мила, може, ти почуєш —
І ми створимо дует.

Пр.:

Я тебе кохаю — спокою не знаю,
Милі русі коси, небеса в очах.
Як дивлюсь на тебе — серце калатає,
Тільки-но покличеш — прилечу мов птах.
Хочеш, я для тебе пісню заспіваю,
Я лечу до тебе, ти скажи лиш: "Так!"

18.10.09

Я люблю тебе, мамо

Пташка до віконця прилетіла, в'ється,
Тепло промінь сонця у куплети ллється,
Лагідно озерце гомонить з вітрами,
Чую стукіт серця, як співає мама.

Пр.:

Матінко, матусю, дорога, рідненька,
Піснею твоєю все в душі зцілю,
Ніжно притулюся і скажу тихенько:
Ти завжди зі мною — так тебе люблю.

Жито достигає у безкраїм полі.
Небо привітаю, усміхнуся долі.
В золоті серпанку — аромат лілеї,
Мамина співанка, я щаслива з нею.

Пр.

Подих прохолоди, у заграві роси,
Нені дивна врода і русяві коси.
Сни мої прозорі — як політ лелеки.
Знають ясні зорі про близьке й далеке.

Пр.

09.12.09

Шалена весна

Всі слова — очей глибина,
Почуття — мов келих вина.
Не твоя й моя це вина,
Це шаліє цвітом весна.

Пр.:

І не знає серце покою.
Чи на щастя марю тобою?
Як бездонне зоряне небо —
В цілім світі тільки для тебе.

Дивний сон серця полонить.
Чи можливо все зупинить?
Без весни у тілі душа —
Лиш ефір, не вартий гроша.

Пр.

Це кохання навік, повір.
З головою лину у вир,
Все віддам за ночі без сну,
Я з тобою стріла весну.

Пр.

20.01.10

Я запитаю в солов'я

Лунає пісня про любов,
Душа окрилить, оспіває
В таємнім шелесті дібров
Усе, що серденько жадає.

Пр.:

Я запитаю в солов'я,
Про що його чарівні трелі.
Дарує сон весна моя,
І квіти линуть до оселі.

Пряде ласкаво золота
Зоря години вечорові,
Ключі висріблює вода,
Де в'ються килими шовкові.

Пр

Щоб зупинивсь нестримний час,
Відкрию я своє бажання,
Бо народилося для нас
Із мрії сонячне кохання.

Пр.

01.05.10

Валентинів день

Всіх, хто закохався, так чекає лютий.
Кращого, напевно, і нема:
Буть завжди жаданим, милим — не забутим,
Хоч довкола тішиться зима.
І лютневий вітер, і твоє вітання,
Усмішка, яскраво-білий сніг.
В променях бажання ніжилось кохання,
Радо віднайшовши мій поріг.

Пр.:
Марево сніжинок, сяйво візерунків,
Ночі знов навіють про любов пісень.
Як дарунок щастя — свято поцілунків
І зізнань жаданих — Валентинів день.

Твій ласкавий погляд знав усе, що буде,
В серці відгукнувсь забутий щем.
Ніби розчинились — вулиці і люди,
З неба зорі падали дощем.
У рожевім сяйві ми не помічали
Дотику незлічених годин,
Мріями амури нас зачарували,
Щастям привітався Валентин.

Пр.

02.02.10

Дві зорі

Мерехтять яскраво ліхтарі,
Засинає виснажене місто.
Тільки ми, неначе дві зорі,
Уночі зустрілись ненавмисно.

Пр.:

Дві зорі, палають дві зорі,
Небеса чарують, можна все забути.
Мріють теж вони о цій порі,
Їхні мрії нам з тобою не збагнути.

Всесвіт — все у ньому, все для нас.
У цю мить буденне спочиває.
Як вблагати ще невпинний час,
Що в минуле стрімко відпливає?

Пр.

Скоро стане видно у дворі,
Ніч мине, її не повернути.
Дві зорі… у небі дві зорі,
Щастя їм ніколи не збагнути.

Пр.

06.02.10

Україно ти моя, тебе люблю

Прошепоче тихо казку в гаї вітер
І полине у діброви і поля.
Над рікою похилили верби віти,
Батьківщино — мила серденьку земля.

Пр.:

Заспіває дзвінко пташка на світанку,
А трава заграє сяйвом кришталю,
Усміхнеться синє небо сонцем зранку,
Рідна земле ти моя, тебе люблю!

У любистку залишились світлі мрії,
Я до них лечу, окрилена, мов птах,
Україно, ти — і радощі, й надії,
Бо дитинство десь моє в твоїх вінках.

Пр.

Хай квітують в Україні теплі весни,
Хай бринить пташина пісня навкруги,
Човен мріями життя плекайте, весла,
Кличе щастя, кличуть долі береги.

Пр.:

Заспіває дзвінко пташка на світанку,
А трава заграє сяйвом кришталю,
Усміхнеться Україні сонце зранку,
Рідна земле ти моя, тебе люблю!
Усміхнеться Україні сонце зранку,
Батьківщино ти моя, тебе люблю!

01.11.09

Обліта яблунь цвіт

Білий, білий, як сніг,
Виграє пелюстками.
Закликає з доріг,
Розквіта поміж нами.
З саду пісня луна,
Таємнича, яскрава,
Наче юна весна,
Сяє в росах заграва.

Пр.:

Скільки літ з нами, скільки літ
Незабутня пісня ця,
А любов — наче цілий світ,
І підвладні їй серця.

Ніби пташка, весні
Ніжно серце дарую,
Очі милі ясні
Я цілую, цілую.
Знає тільки весна
Заповітні бажання,
Ними пісня луна,
Що дарує кохання.

Пр.

Чарівний яблунь цвіт,
Нащо він облітає?
Не рахуючи літ,
Щиро серце кохає.
Назавжди в ньому ти.
Воно б'ється, палає,
А як щастя знайти
Нам з тобою — не знає.

Пр.

05.06.09

У серці музика звучить

Не гріє серце снігопад,
Згубили сяйво в ньому зорі,
І я крізь далі неозорі
Іду до тебе в листопад.
Мої вуста цілує сніг —
В жагучім дотику прощання.
Я повертаюся в кохання,
Там листя падає до ніг.

Пр.:

У серці музика звучить,
Як подих юного бажання.
Дощі осінні про кохання,
Прошу, співайте, не мовчіть.
Серця з'єднав осінній вальс,
Сплелись в обіймах наші руки,
Я так люблю чарівні звуки.
Осіння музика — для нас.

Не оглядаючись назад,
В душі плекаючи надію,
Ти весь від зоряної мрії,
І щастя там, де зорепад.
Нехай пульсує в тілі кров,
Це почуття — неначе небо,
Я повертаюся до тебе,
Моя надумана любов.

Пр.

04.01.10

Тільки ти

Де подівся мій спокій,
Чом не знаю я сну?
Знає Всесвіт широкий
Незабутню весну.

Пр.:

Тільки ти —
Наче мрія моя,
Це шалене кохання.
Віднайди,
Бо назавжди твоя —
Всі з тобою бажання.
Мов зоря
І магічний вогонь
У мені не згасає.
Знаю я
Ніжний дотик долонь,
Щиро серце кохає.

Так жадаю почути
Всі ласкаві слова,
Їх мені не забути,
Ними муза співа.

Пр.

Знов розкажуть, як любиш,
Світлі думи вночі.
Як про мене забудеш —
Сум настане в душі.

Пр.

26.11.09

Поглянь же, дитино!

Вода вирує у ріці,
Там промінь сонячної днини,
А ми ідем, рука в руці,
Під синім небом України.

Пр.:

Поглянь же, дитино,
На крила пташині —
Летять в Україну
Ключі журавлині.
Прямують з чужини,
Долаючи втому,
Бо небо їх, сину,
Так кличе додому.

Весна наповнює серця
Теплом жаданим щохвилини.
Не знати пісні тій кінця,
Що радо в'ється у долину.

Пр.

Зачарувала ясна мить,
Душа у небо так і плине,
Там щастя крилами шумить,
Таке прекрасне, журавлине.

Пр.

17.03.09

Намалюю дивні сни

Може, щастя напророчу,
Хоч втомилась від надій,
Та нізащо я не хочу
Відрікатися від мрій:
Знов зустрітися, забути
Гіркоту і щем розлук,
Доторкнутися, відчути
Теплоту жаданих рук.

Пр.:

Намалюю дивні сни,
Щоб тобі подарувати,
Бо не можу відшукати
Слів такої глибини.
Доторкнутися весни,
Дарувати, відчувати —
Серцю хочеться кохати
Від весни і до весни.

Хай розкажуть карі очі
Про глибоке почуття,
Бо мої безсонні ночі
Обернулись на життя.
Наче птах, душа полине
В світ таких шалених мрій.
В тілі серце соколине
Сотворилось від надій.

Пр.

23.01.10

Назавжди

Розливається ода весні,
Що віддавна безтямно кохаю,
Та чомусь трохи сумно мені,
Хоч серденько щасливе, співає.

Пр.:

Гомонять журавлині ключі
У блакитному ясному небі,
Повертають і вдень, і вночі
Із чужини, мій краю, до тебе.

Розквітає ранкова зоря,
Як моє незабутнє кохання,
Чисті роси палають — і я
Упиваюся дивним світанням.

Пр.

Оживають смагляві сади,
Пам'ятають мене ще малою.
Рідний краю, ти мій назавжди,
Бо душа залишилась з тобою.

Пр.

Ніби пташка, чекаю весни,
Зі шляхів до криниці вертаю,
Щира казко, прийди в мої сни,
Бо за тебе миліше немає.

Пр.

04.03.10

Сонце

Уві сні чи наяву
Я живу і не живу.
Із тобою — синє небо,
Не яскрить воно без тебе.
Уві сні і наяву
Я зову, тебе зову.
Забери усі зізнання,
Обігрій моє кохання.

Пр.:

Сонце, нащо так зі мною граєш,
Я люблю, а ти палаєш —
Чорно-білі стали сни.
Сонце, ти, напевно, відчуваєш,
Та скажу, коли не знаєш:
В тебе усмішка весни.

Відліта щаслива мить,
І душа услід летить,
Покида моє віконце,
Даленіє любе сонце.
Як мені без тебе жить?
Розкажи, жадана мить,
Може, знову обігрієш, —
Вірю я, що зрозумієш...

Пр.

16.03.10

Поки ми є

Як добре, бо не треба зайвих слів.
Як добре, що ти є зі мною поряд.
Лягають паралелі двох життів
У щирий і такий ласкавий погляд.

Пр.:
Єднання душ на березі розлук.
Поки є ми, горить вогонь надії.
У почуттів немає запорук…
Та серденько цього не розуміє.

Зігрівсь похмурий ранок від тепла,
Спинилися непрожиті хвилини,
Чуття, неначе зовсім не жила,
Звивається польотом соколиним.

Пр.

Для нас усі мелодії гаїв
І синє небо в сонячному цвіті.
Як добре, бо не треба зайвих слів.
Як добре, що ми є з тобою в світі.

Пр.

18.05.10

Біла лелека

Ласкаво сріблом оповите,
Співає тихе джерело,
Тріпоче, росами умите,
Лелеки білої крило.
Зачарувала, полетіла,
В душі озвалася печаль…
Любов моя — лелеко біла,
Тобі миліш за мене даль.

Пр.:

Чому відлітаєш за обрій, лелеко?
На крилах твоїх ще не прожита мить.
Навіщо від мене курличеш далеко?..
Як серце чекає, жадає любить.

Кохання має вільну вдачу,
Сльоза загубиться в літах.
Щаслива буду, як побачу
Лелеку білу в небесах.
І стане серденьку так легко,
Що дочекалося весни.
До джерела вертай, лелеко,
Вертай надії, теплі сни.

Пр.

26.03.10

Відпусти

Ловлю я у дзеркалі погляд,
У ньому безодня-печаль,
Ти поряд, зі мною ти поряд,
А серце не чує, на жаль.

Чому помилялись з тобою
І складно училися жить?
Побудь ще хвилинку зі мною,
Кохання зосталось на мить.

Пр.:
Чом розлука підібралась,
Не збагну я до пуття.
Нить надії перервалась,
Перетліли почуття.
Те, що зичила нам доля,
Непомітно відійшло.
Серце крається від болю.
Де поділось, що було?

Розходяться наші дороги,
За мрії розбиті прости,
Душа у полоні тривоги, —
Я прошу, мене відпусти.

Пр.:
Чом розлука підібралась,
Не збагну я до пуття.
Нить надії перервалась,
Перетліли почуття.
Те, що зичила нам доля,
Непомітно відійшло.
Серце крається від болю.
Де поділось, що було?
Те, що зичила нам доля,
Непомітно відійшло.
Серце крається від болю,
Не вернути, що було.

З0.09.09

Осінні зорі

Тихо осінь за вікном зітхає,
У багатті листя догоря.