Лірика в серпанку (збірка) - Олійник Галина

* * *
Співає бентежна душа
Про стежку в рясних споришах
І спогадом теплим зове
В той край, де дитинство живе.

Співає, немов водограй,
Про дивний світанок-розмай,
Про щастя дзвінкої весни,
Веселку, що лине у сни.

Співає мрійлива душа,
За обрій мотив поспіша,
Чекає свобода доріг,
Щоб сонце скотилось до ніг.

Як зірка, засяє вночі
Нев'янучий вогник свічі,
Віддасть полум'яну любов, —
Співає душа знов і знов.

25.07.09

* * *
Уклонилася діброва,
Чути соловейка,
Пригадалась колискова,
Що співала ненька.

Все близьке плекає стежка
І волошки в полі.
Неба ясного мережка —
У щасливій долі.

Сяє нива, наче сонце,
Дожидає жнива,
Мальви квітнуть під віконцем...
Батьківщина — диво!
18.03.09

* * *
Виблискують росяні трави,
Тепло зберігають стежки,
Повітря вечірнє ласкаво
Цілує легкі пелюстки.

У пахощах чути прощання —
"Сьогодні" летить в небуття,
Зізнаюсь йому у коханні,
Крокуючи сміло в життя.

Хвилини, що серцем черпаю,
Вплітаються в думи мої,
А небо зірками палає…
Виспівують їм солов'ї.
31.05.10

А рай — на землі

А рай — на землі… Журавлі
Сказали, кружлявши над садом.
Не сплять музиканти малі,
Травиці надзвонюють радо.

Яскрить на весь світ білий цвіт,
Квітує весна пелюстками…
Душі незабутній політ
Вгорі пломеніє зірками.

Пливуть невблаганні літа
Услід за глухими вітрами.
Пора золота, як вода, —
Ціную її вечорами.

02.05.10

* * *
Іде весна, даруючи тепло,
Сміється синім проліском з дібров,
І ожива надіями село,
І солов'ї співають про любов.

Жага душі — напитися пісень,
Їх чує сонце, небо, журавлі.
Життя несе надію в кожен день,
Квітує щастя барвами землі.

11.04.10

* * *
Світ полонила щаслива пташина,
Радо струмки подались навздогін,
Щедро всміхається сонячна днина —
Гарний, лункий у весни передзвін.

Все оживає… І сонна природа
Гріє іще ненароджений цвіт.
Срібна береза чаруючу вроду
Щедро напоїть з розбуджених віт.

11.03.10

* * *
Тепло пробуджує надії,
Неначе пролісок блакить.
Все оживе, зазеленіє
І дивним цвітом заіскрить.

Між трав прокинеться стежина,
Згадавши думи всі мої,
Заполонять погожу днину
Блаженним співом солов'ї.

Зачарувало небо синє,
Душа закохана бринить…
Я дочекалася і лину
В сміливу, щиру, світлу мить.

09.03.10

* * *
Розтають на пагорбах сніги,
День погожий довше догорає,
Розімлілись мерзлі береги,
Течія розчулена співає.

І берези в сонячнім гаю
Грають з вітром, звеселяють смужки,
А душа — неначе у раю...
Величавий спів весни-подружки.
02.03.10

* * *
Вербовий цвіт над спокоєм річок
І ледве чутна течії молитва
Пливуть поміж пташиних балачок,
Де в'є земля трави зелену лиштву*.

Чарує мить серпанком вдалині,
За обрій сонце лагідно скотилось,
Від теплих дум так радісно мені,
Невже для них на світ я народилась.

Від доброти і щирості засну.
Її нестримне серденько жадало, —
Впізнала у молитві я весну,
Вона завжди до берега гукала.

27.04.10
* Лиштва — кайма.

* * *
Мовчать журавлі, а в мені
Душа дивовижно співає,
Колишуться віти сумні,
За обрієм сонце дрімає.

Вмивається ніжно трава,
Роса прохолодою дише,
Лягають рядками слова,
Мене зачаровує тиша.

Мелодія стиха звучить,
Магічна землі колискова,
І саме для неї в цю мить
З'являється зіронька нова.

Стискається серце моє,
Мрійливе і дуже щасливе…
Милуючи, ніч настає
З народженням вічного дива.

13.07.10

* * *
Духмяні сяють трави.
Весни солодкі сни.
Проміння золотаве
Гойдають ясени.

Замріяні тополі
Сережками тремтять,
У світ моєї долі
Думки усі летять.

Впиваюся красою,
Плекаю кожну мить,
Щаслива наді мною
Пташина гомонить.

Гармонія казкова,
Відвертості роки…
І серце знову й знову
Народжує рядки.

10.05.10

* * *
Глибокий подих і весняний шепіт
Почули, пролітаючи, птахи.
Гойдає тишу таємничий легіт…
Поснули верби, вогкі береги.

Пливе у ніч, здійнявши хвилю, видра,
Пливуть за нею місяць і зірки.
Чарує гладь… Хвилююча палітра —
Яскравий сон могутньої ріки.

08.04.10

* * *
Дзеленчить синиця за вікном
Вузлуватій гілочці морелі,
Стежці, помереженій струмком,
І небесно-синій акварелі.

Дзеленчить, виспівує вона,
Щоб вода прокинулась в криниці,
Усміхнулась променем весна
В пісні жовтогрудої синиці.
02.03.10

* * *
Мерехтить на світанку роса,
Заворожує юна краса,
Починає життя новий день,
Розмаїттям щасливих пісень.

Покотивсь передзвін, перелив,
Гомонить Всесвіт нотами див,
І душа зазвучала моя,
Адже в ньому співаю і я.

14.05.09

* * *
Вертає стрічечка пташина,
В безодні їй не потонуть,
Бо так чекає тепла днина
Малого серця щиру суть.

Шумить весна у верховітті,
Вдихнули леготу бруньки.
П'янкі плекаючи суцвіття,
Тремтять щасливі яблуньки.

Яскрить блакиттю тихе небо,
Хмаринок лагідні мазки —
Усе для мене і для тебе
З веління Божої руки.

01.03.10

* * *
Рясним дощем вмивається весна,
Розкоти грому тихнуть помаленьку,
Між срібних дум мелодія луна —
Чарівні трелі співу соловейка.

Розчулена… Вдихаю щирий звук.
Сріблястих струн мотив розтав безслідно.
Невпинно вабить рідний серця стук,
Де груша нахилилася привітно.

Пливе життя над подивом краплин,
Ласкавим вітром гріє в тілі душу.
У сон влилися промені хвилин,
Що осідали з піснею на грушу.

Рясні дощі, як роздуми мої,
Життєва суть проста і зрозуміла…
В садах тремтять щасливі солов'ї,
А ті для них квітують біло-біло.

14.05.10

* * *

Лине наспівно ріка,
Хвилі здіймає прозорі,
Ніжна всевладна рука
В небі запалює зорі.

Тихо шепоче: "Засни", —
Ніч невідома, глибока.
Берег надій, таїни
Вабить непрожиті роки.

Відгуком теплим вночі
Голос землі оживає.
Щастя моєї душі —
В музиці рідного краю.

21.07.10

* * *
Миттєвосте — солодкий дивний сон,
Лоскочеш душу подихом жаданим,
М'яким і ніжним, наче шелест крон,
Як поглядом стрічаюся з коханим.

Щасливі щохвилини. І слова
Хвилюють в небі зірку вечорову.
І обертом ітиме голова,
Коли я вуст твоїх торкнуся знову.

Піснями заливаються пташки,
Покоси перешіптуються з літом,
Нехай в одну зливаються стежки,
А липи напувають душі цвітом.

18.06.10

Літо рідної землі

Ллються промені пекучі,
Розімлілась неба синь,
Хвиля лащиться з-під кручі,
Де верба скидає тінь.

І приємна прохолода
Напува піщане дно,
І латаття коло броду
В цвіті білому давно.

Аж над самою водою
Метушаться ластівки,
Кличе човен за собою
Срібна течія ріки.

Вітер пестить ноги босі,
Зачаїлось на веслі
Розмаїте, стоголосе
Літо рідної землі.

10.06.10

* * *

В травах росами дзвенить,
Сонце котиться до лісу,
Кожну вимріяну мить —
Всесвіт змінює завісу.
Край затих о цій порі,
Даль барвиста мліє літом,
Сяє місяць угорі
І чарує липа цвітом.

10.07.09

Ранок

Сяє над обрієм сонце багряне,
Ранок бринить намистами роси.
В очі волошкам ласкаво погляну,
Стиглої ниви торкнусь, мов коси.

Кличуть серпанком безкраї простори.
Промінь яскрить у повітрі п'янкім.
Колосом нива нагадує море —
Синя волошка купається в нім.

Хай вітерець повіває легенько.
Коник у житі відрадно сурмить.
Небо вітає щасливе серденько:
Більше за все йому хочеться жить.

05.07.09

На порозі вже осінь

Зграї прощаються з літом,
Пісня прощальна — сумна.
Вітре, неси її світом!
Радістю серце луна.

Йде і радіє дорозі,
Міцно тримає вузла…
Осене, ти на порозі,
Щастя душі принесла.

Яблука, груші і сливи,
Сяє в лозі виноград.
В краї виспівують зливи
І шарудить листопад.

04.07.09


У полі

В'ється стежка через поле,
Зустрічають рідні доли.
Небеса такі прозорі,
А волошки в житі — зорі.

Всюди чутно, як лунає
Солов'їна пісня з гаю.
Шелестить стара тополя,
Упиваюсь щастям вволю.

Сяє зірка вечорова,
А мені, як колискова,
Срібна пісня соловейка,
Бо вона така рідненька.

18.03.2009

Знову до школи

Лине срібним передзвоном
У святковий день дзвінок,
Вересневим теплим тоном,
Закликає на урок.

Першокласникам сьогодні
Пролунав уперше він,
І пізнає серце кожне
Незабутній срібний дзвін.

Квітне в посмішках подвір'я,
Бо щаслива дітвора.
А найстаршому сузір'ю
Відшумить шкільна пора.

Лине срібним передзвоном
У святковий день дзвінок.
Вересневим, теплим тоном
Кличе школа на урок.

27.08.09

* * *
Дійсно багата — щаслива людина.
Всі кольори і мелодії днини,
Дотик світанку і подих лілеї
Створені Господом саме для неї.

13.07.10

Грає вітер на скрипці

Грає вітер на скрипці,
У повітрі полин,
Мерехтить в павутинці
Неба ясного синь.

Обсипається листя,
І не чуть журавлів.
Вся калина в намисті,
А нема солов'їв.

Розімліле проміння
Колискову гойда,
Течією осіння
Заспівала вода.

Грає вітер на скрипці,
Над верхів'ям летить,
І можливо, насниться,
Що було — наче мить...

31.07.09

Вечоріє

Стомлене сонце скотилось за гай,
В росяних травах співають цикади,
Казку чарівну нашіптує край, —
Там чудеса і дзвінкі зорепади.

Квіти зімкнули свої пелюстки,
Вітер збирає мелодії літа,
Стихли птахів гомінкі балачки,
Мріє душа, ароматом зігріта.

Ворскла вповільнює плив течії,
Лагідно хвилею човен штовхає,
Миті спливають, а думи мої…
В них — що збулось і чого ще не має.

В далях казковий мотив розтає,
Серце у грудях стискається, раде.
Край мого серця — усе в нім моє —
Ворскла, простори, дзвінкі зорепади.

01.07.10

* * *
Мріє сонечко на вітах
Позолочених беріз,
Сяють подивом на квітах
Кришталі осінніх сліз.

Запишалась горобина —
Вітер китиці хита,
Із туману павутина
Літом бабиним літа.

А метелики барвисті —
Полохлива дітвора.
Кружить листом, вся в намисті,
Літ омріяних пора.

06.09.09

Восени

Край чарує восени,
Сяють грона бузини,
Сад калиною горить,
Вітер золотом шумить.

Зачорнілися терни,
Так запахли полини,
Ніжить душу кожен раз
Літа бабиного час.

Мрій оспівана пора,
Хай у небо позира
Відголосок теплих літ —
Лопухів кошлатий цвіт.

15.08.09

Летіть в Україну

В небі звиваються зграї пташині,
Сумно лягає рілля восени.
Хто привіта ластівок на чужині?
Хто розгадає їм сонячні сни?

Пісня печалі під хмарами лине,
Зграя шумить, поринаючи в даль:
Знову вертайте! Летіть в Україну!
... І охопив невщухаючий жаль.

Знову вертайте! Летіть в Україну!
Пісні не стане — зупиниться час…
Кожна хатина у сонячну днину
Кожну хвилину чекає на вас.

16.08.09

В мені мелодія осіння

Попрощались до весни,
Ластів'яний шелест чує
Тепла осінь з сивини,
Що над обрієм ночує.

Щось наспівує свиріль —
Досі в краї дух серпневий.
Лине шепіт звідусіль —
Таємничий — вересневий.

На світанку аромат —
Ніби сонечко багряне,
Звеселя осінній сад
Стигле яблуко рум'яне.

Привітали щедро дні
Позолочені видіння,
Відгукнулася в мені
Тиха музика осіння.

17.09.09

Осінь у краї

"Осінь у краї", — віти шепочуть,
Пахне в серпанку день полином,
Сивою ковдрою вкрилися ночі,
Та деревій ще біліє кругом.

Сон розвіває легке павутиння,
Коси руді розправляє трава,
В лузі кружляє яскраве створіння —
Ніжний метелик малює дива.

Знов почала свої танці гарячі,
Кидає листя у гаї, хоча
Вітер повіє і осінь заплаче
Так ніби юне, несміле дівча.

14.08.09

* * *

Пливуть шовкові кораблі,
Горить вологе листя клена,
Звабливо дивляться на мене
Дощів осінніх кришталі.

У верховітті дзеленчать
Відрадно створені мотиви,
В долоні музикою зливи
Краплини весело летять.

Сміються в мене на виду —
Строкаті айстри, пишні ружі,
Коли, минаючи калюжі,
Під парасолькою іду.

25.08.10

* * *
Морозець, на склі ескіз,
Заспівала завірюха,
Зашумів сухий рогіз —
Світ зимову пісню слуха.

Побіліло все навкруг,
Багровіє горобина,
Сніг летить до теплих рук...
Так радію, мов дитина.

04.11.09

Край мого дитинства

За сосновим лісом і широким полем
Є такий жаданий, дивовижний край.
У моєму серці залишились доли,
Де в криниці сріблом грає небокрай.

У бузкових вітах почалось дитинство,
Що неслось босоніж вихром по землі,
І могутній Всесвіт радо простелився,
Народилась казка в золотій імлі.

Ніжив колискову вітер над ланами
І руде волосся пестив раз у раз,
З вуст малих злітало перше слово "мама".
Я люблю дитинство — згадую весь час.

Чом моє серденько гірко так ридає,
Як душа мрійлива щастя віднайшла?
Я своє дитинство в тім лишила краї,
Та журба на серці… Бо нема села.

28.03.09

Сон-трава

На горі Христовій сон-трава,
В небеса вдивляються кургани,
А з душі летять, летять слова, —
Краю мій, болючі твої рани.

Чуть, як стогнуть в полі ясени,
Й досі шкода їм сирітську долю,
Славтесь, краю рідного сини,
Що понад усе любили волю.

Тінню від жіночої руки
Тріпотять у небі білі крила…
Козаки, солдати — земляки,
Сон-трава навічно вас укрила.

Низько похилилася лоза,
Вітерець наспівує тихенько,
У траві тремтить — та не роса, —
За синами плаче рідна ненька.

23.12.09

* * *
Сонце котиться по схилах
До смарагдів тополиних,
Вітер лагідно зітхає,
Вись блакитну надихає.

Плещуть крила соколині,
Сон гойдають на стеблині.
Це земля моя — єдина,
Незабутня — Батьківщина.

Пильно дивляться фіалки,
Що запали в душу змалку.
Ароматом оповиті,
Грають трави соковиті.

Тепло в сизому яркові
Пахнуть мрії світанкові,
І мені, щасливій, радо
Солов'ї дзвенять із саду.

01.03.10

Повиростали

Як зросли — та й розлетілись.
І у кожного мета,
Тільки спогади лишились, —
Не стирають їх літа.

Пам'ятає рідна хата
Все з дитячого життя,
На веселощі багата,
Їм немає забуття.

Пам'ятає, як хотілось
Поскоріше нам зрости,
Бо в дитинстві не терпілось
До жаданих мрій дійти.

Все задумане здійснилось,
Позростали ми давно...
Та дитинство знов наснилось, —
Не повернеться воно.

Стежка стелиться до хати,
Закликає на поріг, —
Там зостались батько й мати,
Там початок всіх доріг.

22.08.09

Сумщино моя

Верби розкішні, ніби панянки,
Коси сріблясті на хвилі кладуть,
Дзвінко співає жайвір веснянку,
Тихо десь річкою хмари пливуть.

Ворскла чарує, в ній розчинились
Небо безкрає, круті береги.
Дуже щаслива, що народилась

В краї, де скільки краси навкруги.
Трави духмяні стеляться ніжно,
Квітне веселкою рідна земля.
Сумщино мила, ти дивовижна —
Всі твої ріки, ліси і поля!

19.05.09

Послухай, любий сину

Послухай, любий сину, —
Шепоче Батьківщина.
Цей шелест вітру в гаї,
Аж серце завмирає,
Так можна все забути, —
Весну в повітрі чути.

Прислухайся, мій сину, —
Співає Батьківщина,
Бринить і сріблом грає —
Ріка весні співає.
І човника понесла, —
Нехай співають весла.

Поглянь лише, мій сину, —
Радіє Батьківщина.
У небі сонце сяє,
Ключ піснею вітає
Свою домівку милу, —
Шумлять пташині крила.

Люби красу, дитино,
Люби щасливу днину,
Весну і соловейка, —
Кохай, як рідна ненька,
Бо пісня в небі лине —
Для нас з тобою, сину!

24.07.09

Нащо я гортаю миті ...

* * *
Нащо я гортаю миті,
Де сміюсь і гірко плачу.
Відшуміли, пережиті,
Слід зоставивши гарячий.

Нова видалась сторінка,
Обігрівши ніжні руки.
Мить — то є лише хвилинка
Від побачень до розлуки.

05.04.10

Зіграй для мене, скрипалю

Зіграй для мене, скрипалю, —
Як скрипка грає — серце плаче, —
До болю звук її люблю, —
Зіграй, зіграй, прошу, юначе.

Ти ніжних струн лише торкнись.