Ніч на полонині - Олесь Олександр

Чорта, шо і шили в гурті, помітивши
зникаючих мавок і переморгнувшись, подаються крадькома за ними
Декілька мавок залишилося
Мавка С
Як любо жити на землі,
І щедрі як дари її!
Мавка К
Чом ці щедроти не розлиті
По всій землі, по цілім світі?
Мавка С
Щасливі ми на полонині,
А скільки сліз тече в долині!
Мавка О
Нащо цей смуток? Срібна ніч
Стає щохвилі чарівніш!
Ходімте квітів нарвемо,
Віночки файні сплетемо.
Мавка С
З дзвіночків буде мій віночок.
Мавка О
Мій з золотих кульбаб, з волошок.

Скажи, де папороть цвіте?
І з неї хто вінок сплете?
Мавка С (показує рукою)
Я бачу квітку золоту,
І перша я вінок сплету.
Біжить, її з криками доганяють інші мавки.

Молодий чортик II (переслідуючи молоду
мавку)
Та ти сховайся на той світ,
А я впізнаю враз твій слід.
Молода мавка (спиняється, суворо)
Чого чіпляєшся до мене?
Чорт II
Люблю тебе, люблю шалено!
Молода мавка
Ах, дай мені, нарешті, спокій!
Чорт II
Такій красуні чорноокій?
Ніколи! Я на все поб'юсь!
Побачиш — пізно або рано,
А будеш ти моя кохана!
Молода мавка
Хто? Я? Не діждешся, хвалько!
Он на губах ще молоко!
Брудний, негарний, неохайний...
Мій любий буде файний-файний!
Чорт II
"Брудний!.." В болоті б побула,
З намулу жаб повиганяла —
Ото б лілеєю цвіла
Та білим цвітом чарувала!
Мені накаже Водяник:
"Загнати жаб в кінець болота,
Хоч спокій матиму від них!"
Гадаєш, чиста ця робота?
Чи станеш до потоку йти,
Як знаєш, що так близько ти?!
Ну і біжиш брудний, огидний.
Мовляв: простить близький хтось й рідний.
Молода мавка
А я хіба тобі рідня?
...А може, вже... кохаю я.
Чорт II
Ого! Не знав я... Ха-ха-ха!
Й ти любиш, може, пастуха?
Таж він закоханий у другу...
І, посковзнувшись, впав у тугу.
Іван виходить з колиби, взявшись за голову, наче вона йому болить,
і сідає, замислившись, на колоді під колибою.
Мавка Л
Вівчар прокинувся, мовчи!
Сховаймось: видко і вночі.
Поглянь, як він і схуд, і зблід,
А цвів, згадай, як маків цвіт!
(Ховаються за кущ).
Іван (взявши флояру, спочатку програє мелодію,
потім співає)
Додому, додому,
Бо я маю д' кому. (2)
Бо я маю мамку.
Як солодку планку.
Додому, додому.
Бо вже час приходить, (2)
Вже тота зірниця
За гори заходить.
Додому, додому,
Кожний ід' свойому, (2)
А я, небожатко,
Усе ід' чужому.

(Встає).
Піду... куди, і сам не знаю...
А голова болить без краю...
Марійка спить,— їй все дарма —
Чи я на світі, чи нема.
Але для Мавки... Де вона?
Що з нею е — ніхто не зна.
Вона є мавка, і їй нічого:
Одурить ще когось дурного,
І справді, мабуть, я дурний,
Мені захмаривсь світ ясний..
Піду... куди... і сам не знаю,—
Куди іду й чого шукаю
(Поволі йде праворуч,
безнадійно похиливши голову).
Молода мавка (виходить з Чортом II із-за
кущів )
На горах тут йому немило!
Щось голову йому схилило...
Молодий чорт
Не в тому річ — прийшла весна,—
Кого кохає — сам не зна.
Надвоє серце розкололось.
Тому й схилився він, як колос.
Молода мавка
Ні, він закоханий без краю
До однієї — це я знаю.
Молодий чорт
Багато знаєш — що й казати?
Як підростеш, то будеш знати!
Молода мавка
Ти сам ще трохи підрости!
(Пішла, розсердившись).
Молодий чорт
Постій! Образилася ти?!
(Пішов за нею).
Входять дві мавки.
Мавка-подруга
Розважся, сестро, не сумуй.
Танок русалчин затанцюй!
Ще, бачиш, місяць не погас,
І зорі дивляться на нас.
Лови хвилину: прийде день
Не для танків, не для пісень:
Маржину будем стерегти,
То вишивати, то плести.
Мавка І
Не до танків мені, кохана..
Як ніч, глибока моя рана...
Як ніч, для мене цілий світ.
Холодний він мені, як лід.
(Кладе руку на плече подруги).
Я ж не хотіла й не могла
Забити дівчину з села.
І як би я її убила.
Коли й вона його любила!
Він винен? Ні! Він вогник стрів,
Що наче більш його зогрів,
А на тепло душа холодна...
Була така, така голодна...
Усе життя цей скарб — тепло —
Для нього мрією було...
Та жаль прийшов і переміг
Тепло, любов, красу і сміх
Чужа тепер я тут і там.
Розбите серце пополам,
Чужу і людям, і своїм
Ношу дитину я під ним.
Мавка-подруга
Не воруши болючих ран...
Опам'ятається Іван
І тут лишиться зимувати
Він вже не вернеться до хати!
Та і вертався б він чого?

Хоч би угледіти його...
Три дні не бачу... зник кудись.
Мавка-подруга
Пасе десь вівці, не журись.
Ось я піду й знайду...
Мавка І
Піди...
Та принеси мені води...
Подруга пішла. Вибігає Чорт І.
Чорт І
А я тебе давно шукаю.
Спускався з гір аж до села.
Казали, ніби з полонини
Ти жити до людей пішла.
Мавка І
Куди б я звідси подалася:
Змія круг серця обвилася,
Темніє світ мені в очах..
Я ледве встою на ногах.
Чорт І
Не бійсь! Це пройде, це — пусте!
Багато ліків тут росте...
Ось сядь посидь: спочинеш трошки
А потім підем до ворожки,
І від цілющої трави
Мине біль серця й голови.
Мавка І
Він не мине, не перестане,
Аж доки журиться коханий.
Цілющий лік — це він один,
Хоч вже мене не гоїть він...
...А чи я тобі казала,
А чи ти від мене чув,
Щоб підступно із-за мене
В прірву дівчину зіпхнув?
Не її ти з кручі кинув —
Моє серце ти розбив.
Чорт І
Все зроблю я знов для тебе,
Бо люблю я, як любив.
Мавка І
Знов згадав своє кохання.
(Тихо плаче).
Чорт І
Я сказав уже востаннє...
(В задумі схилився на дерево).
Мавка-подруга (прибігає й приносить кухоль
з оодою)
Все плачеш, журишся покинь!
Напийсь води та сядь спочинь
Мавка І п'є воду й сідає під деревом, збоку від
колиби.
Мавка І (до подруги)
Ну, що?!
Мавка-подруга
Знайшла!!
Мавка І
Скажи хоч, де?!
Мавка-подруга
Та глянь: ось він сюди вже йде.
Іван (засмучений, схиливши голову, в задумі)
Ой Мавко, Мавко,
Файна та мила.
За що ж мою ти
Дівчину вбила?
Яку зробила
Для тебе шкоду?
Чи була заздра
На твою вроду?
А чи не міг я
Вас двох кохати,
Вдень дома бути,
Вночі блукати?
З ранку б до ночі
Робив, що треба,
Вночі на гори
Йшов би до тебе.
Гуляв би, бавивсь
Аж до світанку,
Все милував би
Свою коханку.
Тепер одна вже,
Як крейда біла,
Тому, що палко
Вона любила.
А друга ходить
Простоволоса,
З очей-волошок
Збирає роси.
(Підводить голову й бачить колибу).
Вернувсь без стежки...
Коли б заснути,
Спочити серцем,
Про все забути.
Мавка-подруга
Чого блукаєш десь марою?
Іван
Я не знайду ніде спокою.
Удень ходжу я на могилу,
Вночі шукаю Мавку милу.
Мавка-подруга
Та Мавка тут ось, під вербою,
Сльозами сходить за тобою.
(До Чорта І).
Не станьмо заважати їм:
Хай поговорять вдвох, ходім.
Відходять.
Іван, наче опам'ятавшись і помітивши Мавку, швидко підходить до неї
Іван
Це ти? Ти тут? Чого?
Мавка І
Питаєш!?
Іван
Чому засмучена?
Мавка І
Не знаєш?!
Іван
А я пустив овець, маржину,—
Хай гине... з нею й я загину.
Я не вернусь уже додому...
Та не кажи про це нікому!..
Мавка І
А що ти будеш тут робити?
Ти ж перестав мене любити...
(В задумі).
А я тут більше жить не хочу,
Піду я звідси світ за очі...
На інших горах чи в лісах
Тебе шукатиму... в сльозах,
Чи одягнуся в хустку, свитку,
І, може, найме хтось покритку.
Іван
А тут чого б тобі не жити.
Щоб на могилі вдвох тужити?
Мавка І
Ні, квітка, скошена удруге,
Ніколи вже не розцвіте.
І на її смертельну рану
Цілюще зілля не росте.
Іван
Я хочу вмерти... Світ холодний.
Коли б тепер вона жила,

А тн о весною и нім цвіла.

Я вмерти хочу... і умру я.

Мене ж зненавидів давно ти,
Злочинна відьма я, мовляв...
Чи тебе я колись дурила?
Що мавка я — хіба не знав?
Ти винний сам: чому, згадай лиш
До неї став байдужий ти?
Коли б я бачила, що любиш,
Знайшла б я силу відійти.
З корінням вирвала б ту квітку.
Яка тоді лише зійшла.
І може б, згодом ще гарніша
В моєму серці розцвіла.

Іван
Я справді став, як лід, до неї,
І як я іншим стати міг,
Коли залив мені всю душу
Незнаний чар очей твоїх.
Село, нудьга, щоденна праця,
Нужда, те саме день у день.
А тут твій сміх, цей праліс сонце
І ночі з танців і пісень.
Мавка І
Чи винна я, що народилась
В цім лісі мавкою на світ?
Що покохала я чужого
І цим зів'ялила свій цвіт?
Іван
Ні, Ні! Ти ще цвітеш і досі!
Побите градом заросте.
Всміхнись, і рани всі загоїть
Твоє ж проміння золоте.
Мавка І
Не можу я: і сміх, і усміх —
Обидва з кров'ю вже зійшли
Мавка І
Щоб... з сином ми самі жили.
І ми... ми... житимем... тобою!.
Як дуб, наш виросте синок...
Не знаю де, чи в бідній хаті,
Чи в лісі десь серед квіток.
І коли стане він великий,
Сюди повернемось ми знов,
Де ти ходив, де пас отари,
Де нас покинув і пішов...
...Чи ще стоятиме колиба?!
..Трембіту нам свою лиши,
Заграє він, і я почую
Знов голос рідної душі.
Щоранку й вечора почую,
Немов живого, голос твій,
А тут білітиме, як в морі.
Отара в росяній траві.
Тебе лише не буде з нами..
(Схилившись, наче над дитиною)
..Не плач, дитиночко моя
Тобі колисочку зроблю я,
Схилюсь і заспіваю я:
"Дрімки, дрімки, задрімай,
А ти, батечку, заграй.
Щоб синочок наш почув,
Щоб малесенький заснув.
Кличе батечко: "Бир, бир..."
Біжать вівці його з гір,
Біля його лягли, ситі,
І заслухались трембіти.
Сяє личенько твоє...
Тільки мати сльози ллє...
Та й вона спочити ляже,
А колись про все розкаже..
Дрімки, дрімоньки, бай, бай,
А ти, батечку, заграй,
Щоб синочок наш почув,
Щоб малесенький заснув"

Спів Марійки з лісу:
Помалу-малу,
Вівчарю, грай,—
Не врази мого
Серденька вкрай.
Мене сестричка
В лісі згубила,
Як по ягідки
З нею ходила.
Мавка й Іван з жахом прислухаються до пісні.
Іван
Ти чуєш? Чуєш? Це вона!.,
її це пісня жалібна...
Ходім до неї... все розкажем.
І з нею поруч спати ляжем.
Мавка І
Не ляжу я з синком своїм...
Спів з лісу: "Мене сестричка> і т. д.
Іван
Співає знов!.. Ходім, ходім...
Бере Мавку за руку і веде її в ліс, звідки чулась пісня Марійки. Місяць
на хвилину зайшов за хмару і знов вийшов.
І в а н (з того місця, де вчора ліг спати, крізь сон...)
Мені ні вмерти, ані жити...
( Кричить).
Покинь, покинь мене душити!
(Схоплюється й протирає очі).
0 Боже мій! Що сталось нині?!
Чи все приснилося мені?
1 де ж це я? На полонині?!
Марійка вмерла? Вмерла!! Ні!
(Кричить).
Гей, Мавко, Мавко! Зле мені!
Здалеку озивається луна.
Завіса
1941