Ніч на полонині - Олесь Олександр

Декорація 1-ї дії. На колоді під колибою сидить Івані грає на
флоярі '. Далі співає:
Діброво зелена,
В три ряди саджена...
Ой ду-ду, дуду, ду-ду і т. д.
Потім грає знову мелодію тієї самої пісні. Із-за кущів виглядає
Марійка, всміхається і починає обережно збоку підкрадатись до
Івана. За хвилину підбігає й лякає парубка.
Марійка
Агов! Злякавсь? Не ждав мене?
А я здаля тебе пізнала,
Коли, як срібло чарівне,
Твоя флояра заспівала.
Чого ж... неначе ти... смутний?
Не звик до гір? Ти звик до хати!
Та тут самому страшно й спати:
Опришки, кажуть, люд страшний!
Іван
Які опришки?! Це колись
В гірських лісах жили опришки,
Ще, може, десь і є їх лишки,
А тут вони перевелись.
Марійка
А я для тебе принесла
Сорочку, глечик, солонину.
(Виймає з тобівки й передає).
Ну, відпочину тут хвилину,
Але завидна щоб дійшла.
Іван
Сідай, спочинь, та не барись!
Бо сонце, бачиш, вже сідає.
На полонині все буває...
Чорти тут, кажуть, завелись.
Марійка
То ти, дивись, хоч проведи!..

Іван
Чого там? Дійдеш і сама ти.
Марійка
Чи, може, тут... заночувати!
Іван
Чорти приходять і сюди!
...Учора був тут Лісовик.
Старий... Сучки по цілім тілі...
Від моху весь позеленілий,
Ну я, звичайно, в галас-крик!..
А він всміхнувсь... по голові
Провів шкарублою рукою.
Із тикви напоїв водою
І сів спочити на траві.
І поточились балачки
Про вівці, кози, про маржину...
Він береже всю полонину!
Нехай пасе і овечки.
Марійка
Ой лишенько! Та коли б я
Лісовика оце зустріла,—
Та з переляку б я зомліла!
Та я б... Ой матінко моя!
Іван
Мавки живуть тут... Я мавок
Ну, ось і стільки не боюся!..
Вони сміються, й я сміюся,
І плетемо гуртом вінок.
Марійка
Мавки — відьми. Мавок ти бійсь!
Мавкам не вір ти: заморочуть,
Заманять в нетрі, залоскочуть...
Ти з ними не жартуй, не смійсь!
Іван
Ой файні, файні ті мавки!
Хоч, може, й чортове насіння...
Марійка (ображено)
А в нас же восени весілля!
Уже пошили й рушники...
(Утирає сльози).
І в а її
От так! Вже й сльози... та чого?
На зиму ж тут не залишуся!
Вернусь додому й оженюся.
Марійка
Не край ти серденька мого!..
( Рішуче).
Гаразд! Я звідси не піду!
Хай Лісовик, чорти приходять.
Нехай мавки тебе тут зводять,
Нехай спіткаю тут біду,—
Мені однаково,— лишусь!
(Кидає тобівку набік).
О, кепсько прийдеться комусь!
Іван
Та н жартую! Проведу
Аж до колиби... Я нічого
Тут не боюсь... А Лісового —
Та я круг пальця обведу!
Марійка
Я не піду! Уже сказала!
Візьму й просиджу цілу ніч!
Для тебе ж буде... веселіш!
Чи краще... з Мавкою?! Вгадала
І в а. н
Я спатиму... мені дарма,
Сиди хоч цілу весну й літо...
(Залякуючи).
Тут сич кричить несамовито,
А навкруги — така пітьма!..
Марійка
Нічого! Ватру розкладу
І сяду грітись біля неї.
Іван
Не знаєш Мавки ти тієї:
Як відьма, зла...
Марійка
Я не піду!
А завтра вранці побіжу
І розкажу, що ти з мавками,
З Лісовиком самим, з чортами
Збратався тут... Я все скажу.
І ось побачиш! Заберуть
Тебе додому з полонини.
А до овець і до маржипи
Вже не такого приведуть.
Іван
Дарма! Розказуй, спи, сиди
Чи грійсь до ранку біля ватри,
Побачиш, що усе це жарти...
Це ж смішно!.. Хто б прийшов сюди?!
Марійка
Побачу!.. Ну, часу не гай,
Іди ламай, збирай галуззя!
Іван
Нащо це все?! Яке безглуздя!
Марійка
Безглуздя, кажеш? Що ж, нехай!
(Біжить, збирає й приносить галуззя).
Ну, запали: сухе гілля!
Іван
Знайшла опришка-палія!
(Неохоче запалює).
Марійка підкидає хмиз, сідає біля ватри й замислюється.
Марійка
Коли ж весілля наше буде?
Казав: неначе восени...
Уже мене питають люде...
Іван
Чом так цікавляться вони?
Яке їм діло? Може, краще
Про себе дбали б, не про нас.
Ще маєм ми з тобою час.
Марійка
Але минає він пропаще...
Вже я сиджу в очах батькам:
Сімнадцять буде...
Іван
Знаю сам:
В батьків недобре довго жити...
Та треба грошей заробити,
Загосподаритись як-будь,
А то і кури заклюють!
Марійка
Не бійся: будем працювати
1 вдвох приносити до хати.
Іван
Ой, спати хочеться... засну...
Марійка
Ти будеш спать в цю ніч ясну?
Іван
Лягай і ти, а завтра рано
Ще' до схід сонця вдвох і встанем.
Марійка
Ти спи. Заснулось би й мені.
Щоб щастя вгледіть хоч у сні...
...Прийди! Хоч стан мій обійми...
На полонині тільки ми.
Немає духу тут живого...
Ти ж не боявсь колись нікого!
Мене прилюдно обнімав...
Ні, іншим ти до мене став!..
Ще тільки тиждень проминув,
А ти мене вже і забув.
Іван
Покинь! Одружимось колись.
Аби крейцари 1 завелись!..
Марійка
Це вийшла б заміж!.. Та за день
Ти б іншій вже співав пісень!..
( Плаче).
Іван
Засну вже... Плачеш ти дарма.
Марійка
Ну що ж... і я засну... сама.
(Встає, забирає одежу
й лягає біля ватри).
Збоку виходить Мавка І.
Мавка І
Як тихо й любо навкруги!
В промінні місячнім, як в морі.
Втонули ниви, і луги,
І темні праліси, і гори.
Безмежна тиша на землі,
А щастя ллються цілі зливи...
Бери і пий! Квітки мої.
Цвітіть і дихайте, щасливі!
...Нащо гримлять страшні громи.
Зелений ліс ламають бурі,
Чому не можемо ми всі
Забути ночі й дні похмурі?
Чому схиляється трава,
І жовкне лист, і сон минає,—
Чому це туга світова
1 Гроші.
Стрілою все живе проймає?
Але пливуть віки-хмарки.
Несуть минуле каламутне,
А в нім просвічують зірки,
І дивиться ясне Майбутнє.
(Підходить до Івана).
Він спить... Дитинонько моя...
Не буду я тебе будити...
У сні тобі ввижаюсь я?!
Очей мені лиш не стулити!
Думки про тебе не дають...
І як могла б я, бідна, спати,
Як в тебе усміхи цвітуть...
Мені?.. Коли б могла вгадати!..
Хіба збудити?.. Не збуджу!
...Чи він зрадіє подарунку?
О, щастя, щастя поцілунку!
(Виймає сорочку).
Ти прийдеш! Тільки покажу!
(Побачивши дівчину).
А це... хто?.. Дівчина з села?
Невже його це наречена?..
Коли б я зважитись могла!..
І зважусь... Що я, навіжена!..
Марійка (прокинувшись)
Хто тут? Мара? Чи... Мавка, може?
( Приглядається).
Так, це вона, вона! О Боже!
(До Мавки).
Чого ти тут? Це леґінь мій!
Мавка І
Він мій такий же, як і твій.
Кого з нас вибере — не знати.
Іван (збудившись)
Хотілось би ще спати й спати.
Це хто тут?
(Пізнавши Мавку).
Знову ти прийшла?

Мавка І
Так, я сорочку принесла...
( Показує).
Поглянь, чи вмію вишивати?
Марійка
Що ж це таке? О Божа мати!
Іван
Сорочка файна, як погляну...
Мавка І
Чи файна є — спитай кохану.
Іван
Горить, як золото!.. Краса —
По ньому срібло, як роса.
Мавка І
Це сльози... плакала, як знала,
Коли сорочку вишивала.
Марійка
Це має бути подарунок?
Мавка І
Не зовсім так — за поцілунок!
(До Івана).
Ну що ж? Цілуй!
Іван
Та потім, може...
Марійка
Ти поцілуєш? Боже, Боже!
Мавка І
Ще довго ждати? Я не жду
І край негайно покладу!
Іван потуплює очі, Мавка хвилину жде й ураз розриває
й кидає сорочку
Кохаєш дівчину? Так —край!
( Сміється й зникає).
Іван (услід)
Постій! Скажу щось... почекай!..
Марійка
...Так ось та Мавка!.. Чула я...
Він Мавчин!.. Матінко моя!
(Плаче).
її ти любиш?! Я питаю...
Чого ж мовчиш ти?..
Іван
Сам не знаю...
Завіса

III КАРТИНА
Галява. Вечір. Мавки, взявшись за руки й зробивши коло, співають і
роблять ритмічні рухи.
Хор мавок
Темніють доли. Мовчать Карпати.
Стомлене сонце лягає спати.
Засвітить місяць, засяють зорі,
Земля потоне в сріблястім морі,
І ми рибками по дну морському
Блукати будем в сяйві ясному.
Пахучі квіти будем зривати,
Пісні з квітками в вінок сплітати.
На те і зорі, на те і квіти,
Щоб було мило жити на світі.
Мавка І
Радіють всі, а я не вмію.
Як поховала єдину мрію...
...Коли б я знала, не кохала...
Чому ворожки не спитала?..

Вона живе тут споконвіку,
І ліків в неї на все без ліку!
Поворожила б, напоїла,
Вернула б міць для духу й тіла.
...Яка б щаслива я була!..
І враз — ця дівчина з села!..
Розбила щастя, все розбила...
Про що я мріяла й любила...
Все найдорожче на землі!..
...Чи мало легінів в селі?!
В кресаних файних, з топірцями
З палкими, буйними серцями!..
...Піти б до його... все сказати...
...Чому не стала я хоч мати?
Носила б я, немов перлину,
Під серцем зраненим дитину!
Вибігає лісовий чорт.
Чорт І
Вже третій день тебе не бачу!
Ганяв усюди по лісах,
Водяника питав в болоті.
Шукав по горах, по ярах,
Ніде нема! Уже гадав я,
Що подалась ти з гір в село...
Я чув, що легіня якогось
На гори лихо занесло!..
Лякав його, а він ні вусом!
Стоїть та грає на шпилі,
З мавками, кажуть, розмовляє,
Співає їм пісні свої.
Його ти часом не стрівала?
Не розмовляла з ним колись?
Кому... сорочку вишивала?
Мені казали.., ти дивись!

Мавка І
Я і дивлюсь... не сплю, здається
А що до легіня тобі? —
Чи розмовляє він з мавками,
Чи грає вранці на горбі?..
Чорт І
Мені до легіня байдуже,
Та не байдужа ти мені...
Ти знаєш... я ж тебе кохаю,
Палаю роки, як в огні!
Мавка І
Чи гаснеш ти, чи ти палаєш,
Це радість чи журба твоя.
Чи не однаково для мене,
Коли, як лід, холодна я.
Чорт І
Мене не любиш?
Мавка І
Аніскільки!..
Чорт І
Не станеш ти моєю?
Мавка І
Ні.
Чорт І
Поскаржусь я Лісовикові...
Мавка І
І це однаково мені.
Чорт І
Кого ж ти любиш?
Мавка І
Чом питаєш?
Чорт І
Мені не скажеш?
Мавка І
Мабуть, ні.
Чорт І
Так я довідаюсь!.. Побачиш!
Ворожка скаже все мені!
Мавка І
То що, коли все будеш знати?
За тебе заміж не піду.
Не приставай... мені обрид ти...
Найди десь іншу молоду.
Чорт І
Крім тебе, жодної не хочу...
У мене в серці ти одна.
Мавка І
Мавок, русалок тут, як маку.
Чорт І
Ти лиш єдина чарівна.
Мавка І
Я не люблю тебе й не буду...
Чом, як реп'ях, ти причепивсь?
Чорт І
Не бий мене... я й так побитий:
Об власне щастя я розбивсь...
Скажи: я все зроблю для тебе.
Побачиш, як тебе люблю.
Мавка І
Гаразд... подумаю... Ти зробиш?
Чорт і
Я присягаюсь, що зроблю.
Мавка І
Так слухай! Вірю... що не зрадиш
А коли зрадиш — не прощу.
Тебе зненавиджу навіки.
Святим хрестом перехрещу.
Чорт І
Рука!
Мавка І
Руки мені не треба,—
Дай тільки слово.
Чорт І
Я даю.
Мавка І
Тож я скажу тобі всю правду
Чорт І
Скажи...
Мавка І
Я легіня люблю!..
Чорт І
Я так і знав!.. Я так і думав.
Я чув уже, але мовчав.
Стояв над прірвою він вчора,-
Чому він в ній не побував!
Мавка І (спалахнувши)
Коли б зробив ти, ні хвилини
Я б тут між вами не була,
Пішла б, втекла із гір в долини.
Кудись до міста, до села
І там би наймичкою стала
Або за ґазду віддалась,
Корів доїла б, жито жала,
Людським би духом пройнялась.
Його не смій торкнутись навіть!
Коли ти... любиш — присягни!
Чорт І
Для тебе все зроблю на світі!
Звели! Не віриш — прожени!

8 О 1 Олеок.