Ніч на полонині - Олесь Олександр

т 2

225

Так слухай. Тут два дні живе вже
Красуня — дівчина з села.
Вона з цим легінем неначе
Уже заручена була.
Та леґінь той мене побачив
І враз до неї прохолов.
Вона ще дужче загорілась,
Та зайнялась і в мене кров
Я певна: він мене кохає..
Хай він любив її в свій час,
Але ніколи з-за чужого
Свого б я щастя не зреклась.
(В задумі).
Не полюблю я вже нікого...
Не зможу бути і твоя.
Допоможи мені, благаю,
Мене ж ти любиш, вірю я.
Чорт І
Вразила ти у саме серце...
Я більш нічого не скажу,
А як тебе люблю — побачиш:
Своїм я чином докажу.
Мавка І
Що зробиш ти? Ти що надумав?
Чорт І
Колибу в цю ніч підпалю!
Згорять вони удвох на попіл!
О Мавко, я ж тебе люблю!
Мавка І
Ти збожеволів? Схаменися!
Він мусить жити! Чуєш ти!?
Я прокляну тебе навіки.
Ти будеш сам себе клясти!
Чорт І (з плачем)
Не можу я... "Він мусить ж йти!., я
Нам буде ж тісно на землі!..
Один з нас згине... Мавко, Мавко,
Ти розігнала сни мої...
Мавка І
Хіба я винна? Серце винне!
На, вирви з тіла! Розтопчи!.
Я ще нікого не любила
І тільки мріяла вночі.
Чорт І
А я люблю тебе ще змалку,
Коли ще гралась ти в піску
Не признававсь тобі ніколи
Бо мав я вдачу боязку
Мавка І (дає знак рукою)
Ідуть сюди... дивись, благаю-
Йому нічого не роби...
її примусь домів вернутись,
Але, крий Боже, не забий.
Чорт І
Коли її спіткаю в лісі,
Збуджу я вітер, засвищу,
Зарегочу, озвусь луною,
Вовчицям очі засвічу.
Зжену всіх сов, сичів на неї
Навію хмару кажанів.
Як крейда біла, з переляку
Звідсіль втече вона домів!
Мавка І
Ідуть... Біжи... Роби, що можеш,
Хтось наближається сюди..
Чорті
Де будеш ти? Озвись, як крикну'
Мавка І
Гаразд! Я йду!.. І ти іди!
Зникають
Іде Іван, за ним Марійка
Іван
Куди й чого ти йдеш за мною?
Марійка
А ти куди? Ага! Мовчиш!
Я хочу знати!
Іван
От цікава!
Дивлюсь, де паша є буйніш
Марійка
Неправду кажеш! Так! Я знаю...
Шукаєш Мавку!.. Скучив ти!..
Іван
А що тобі хоча б до Мавки?
Чому б і Мавки не знайти?
Марійка
Не хочу я... Не хочу... Чуєш?
Що ми заручені, забув?
Мене ж ти соромом укриєш..
Вже може, хтось в селі і чув!
Іван
Мені однаково — хай знають,
Сміються, кплять,— мені дарма!
Лишуся тут, на полонині
...Побачу тут яка зима.
Марійка
Та ти тут з голоду загинеш!
Взимі тут сніг, мороз, вовки..
Іван
Вовків, ведмедів буду бити
Марійка
А хліб носитимуть мавки?
Іван (сердито)
Не йди за мною більш! Вернися!
Я ляжу спати. Чуєш? Ні?
Марійка
А я над прірвою тут сяду!
Іван
Сідай' Однаково мені!..
Марійка відходить і сідає на скелі
Марійка
Ось я і сіла...
Іван
Ніг не звішуй,
Ще задрімаєш і впадеш.
Марійка
Чи не однаково дли тебе
І для твоєї Мавки теж?
Іван
А що батькам твоїм скажу я?
Що скажуть люде на селі?
Марійка
Батькам скажи, що я упала,
Йдучи по гірському шпилі.
Іван
Тобі це легко говорити...
Марійка
Мені це легко?! А бодай
Було так легко твоїй Мавці!
Іван
Моєї Мавки не займай!
(Лягає на траву).
Марійка
"Моєї Мавки..." Він це каже!
А де ж недавнє щастя наше?
Куди ж від сорому втекти?

Нащо ж сказав, що візьмеш ти?
Зв'язався з Мавкою!.. Ганьба!
І чи не краща я хіба?
Чи Лісовик, чорти, потвори,
Ці дикі праліси і гори
Тобі миліші від села,
Де зріс і ти, і я зросла?
Що ж ти зробив?.. Що ж ти накоїв?
Ти закохавсь чи збожеволів?
Не відповість, не ворухнеться,
І що йому до мого серця?..
( Плаче).
Із лісу вибігає Чорт І, помічає Івана й Марійку, оглядається, підбігає
до Івана й, упевнившись, що він спить, ховається в куш.
Чорт І
Оце нагода! Він заснув.
Вона над прірвою дрімає.
"Сама скотилась",— і кінці
Нехай хоч хто в воді шукає!
Розважу Мавоньку смутну:
Підкрадусь тихо і штовхну,
А потім щось зроблю й йому...
А потім я... її візьму.
Підкрадається до Марійки і штовхає її в прірву. Чути крик і глухий гур-
кіт падаючого тіла. Чорт І зникає. Мавка І вибігає з лісу й біжить
на кручу
Мавка І
На дні! Жива вона? Розбилась?
Не чути: мабуть, нежива...
Це я зробила!.. Я це винна!
Дало посіяне жнива!
Та я хіба цього хотіла?!
Ні, тут провина не моя!
Так ось що він вчинив для мене!.
Хіба ж йому казала я?
Коли це він, то він і винний!
Я тільки радила йому,
Щоб він втекти її примусив.
1 з себе я цей гріх зніму.
(Підбігає до Івана і будить його).
Вставай, вставай, нещастя сталось!
Розбилась дівчина твоя...
По кручі йшла і посковзнулась.
Не бачила, не певна я.
Іван
Це, Мавко, ти? Чому ні вчора,
Ні позавчора не прийшла?..
Я ждав тебе, не спав до ранку...
Мавка І
Була ж та дівчина з села!..
Іван
Не прожену ж... Сама пристала...
Не їсть, не п'є... Не знаю й сам,
Як маю я її позбутись...
Хотів сказати вже батькам...
...Мені самому її шкода,
Та що ж з собою я зроблю,
Як не лежить вона до серця,
Як іншу я уже люблю...
(Пристрасно).
Тебе люблю, тебе єдину!
Хоч ти і мавка...
Мавка І
Чуєш крик?!
Щось знову сталося у лісі...
Кричить недурно Лісовик!
Ховаймось швидше!.. Ще побачить!..
Як він розсердиться — страшний.
Тут я його лише боюся!
Іван
А він зо мною привітний!
Приходить часом до колиби,
Сідає, слухає пісні.
То мовчки дим пускає з люльки,
То гріє руки при вогні.
Чути голос Лісовика.
Але страшний він, як сердитий!
Не стіймо краще: побіжім...
Сховаймось десь. Вже чути кроки'
Іван
Коли ти кажеш, то й ходім
Мавка І бере за руку Івана й разом зникають в ЛІСІ
Виходить Лісовик
ЛІСОВИК
Не дозовешся з них нікого!
Порозбігались... Волю дай,
А потім станеться щось,— марно
За ними бігай і скликай.
Хтось в прірву впав. Вівця? Прохожий?
Для них аби прийшла весна —
Ідуть з долин, по горах ходять,
Чого шукають? Хто їх зна!
Чорти, мавки зникають в нетрі,
В кущі ховаються від них.
Без догляду овечка блудить.
Зривається із скель стрімких
А витягать — кому охота?
В сопілки грають вівчарі,
Чи вигріваються на сонці,
Чи сплять кертицями' в норі
Нещастя станеться — нікого!
Дарма лунає стогін-крик,
І гине десь в яру овечка,
А винен завжди Лісовик!
(Іде над прірву й приглядається)
На дні щось наче червоніє.
Це не вівця і не теля.
Агов! Сюди! Сюди! Рятуйте!
Де ж ви? Забрала б вас земля!
Чорт І
Я тут! Голошуся слухняно!

Кротішями
Нарешті хоч один прибіг!
Ти де це був? З мавками бавивсь?
Чорт І
Маржину я й овець стеріг!
Лісовик
Маржину? Знаю вашу варту —
Сама гульня вам в голові
Та жарти з бідними бабами,
Що гриб вишукують в траві.
Чорт І
Лякав я в лісі дроворуба...
Таку смереку він зрубав,
Що ледве я аж не заплакав!
Так я йому топір і вкрав!
Лісовик
За це хвалю, що бережеш ти
Одвічні праліси й ліси
А ти хіба не чув здалека,
Як хтось стогнав і голосив?
Чорт І
Не чув нічого, присягаю
Лісовик
А хто лежить це... подивись
Я вже старий — недобачаю,
Хоч добрі очі мав колись.
Чорт І
Лежить там дівчина, здається.
Теж не пізнаю я здаля.
Лісовик
І ти став бачити погано?
А це "робота" не твоя?!
Чого ж мовчиш? Мені дивись ти!
Чим провинилася вона?
Прийшла якийсь там гриб зірвати,
Хіба для нас це новина?
Ходім: ще, може, урятуєм.
З потоку в щось візьми води...
Але не гайся! Чуєш — кроки,
Неначе хтось іде сюди...
Швидко зникають. За хвилину, обнявшись, виходять І в а н і Мавка І.
Іван
Тепер вже ти моя навіки!
Мавка І
І ти навіки тільки мій.
Цілуються.
Ти тут, ти з нами вже лишишся
На горах, в казці чарівній.
Іван
А що ж! Лишуся... хоч не знаю...
Тут якось дивно в вас... не звик...
Ні з ким я досі не спізнався...
Мене лиш знає Лісовик.
Не раз до мене він приходив,
Співав, то грав, то гомонів.
Його я добре уже знаю,
А от не знаю ще чортів.
Мавка І
Не бійсь: вони тебе не займуть!
Тут Лісовик — єдиний пан.
Він тільки дасть наказ — і досить!
Чорти ж — це пустоцвіт, бур'ян.
Іван
Скажи мені, але не гнівайсь,
А чи не краще б нам було
Спуститись в доли з полонини,
В якесь містечко чи село?
Мавка І
А що б батьки твої сказали?
А люде? Мавка на селі!
Та я б там квіткою зів'яла,
Посіклись крила б там мої!
А тут я — наче пташка в лісі.
Сама не знаю — йду, лечу...
А ти хіба ще не літаєш?
Як схочеш, я тебе навчу!
Іван
Я вже літаю! Наче крила
За мною мають і несуть.
Весь світ — неначе сад зелений.
Усе музику якусь чуть...
Це все: і крила, і музику
Єдина ти мені дала.
Я вже людиною не чуюсь
І не вернуся до села.
Мавка І
Ти любиш квіти?! Я щоранку
Тобі із них вінок сплету,
Із рос я вставлю діаманти,
Як у корону золоту.
Іван
Квітки люблю... Любив ще змалку.
Ідеш — волошки у житах,
Березка в'ється по стеблині,
Будяк на стежці, як їжак...
І серце аж тремтить-радіє.
На волю рветься, наче птах.
Само цвісти і червоніти
Хотіло б маком у житах.
Мавка І
Я все квітками тут засію,
Яких не бачив ти й не знав.
Весь день на тебе, мій коханий,
Вони дивитимуться з трав.
І коли ти затулиш вії
І ляжеш спати на траві,
Вони нахиляться й розкажуть
Про наші дива лісові.
Іван
Я насаджу на полонині
Грушок, і яблук, і вишень...
В сад оберну я полонину,
У водограй з квіток, пісень!
Сюди із долу прийдуть люде
Нарвати яблук, слив та груш,
Але до них потік не пустить,
Підійме гриву — ані руш!
Чути голоси, стогін, крики.
Мавка І
Ідуть сюди! Тікаймо швидше!
Іван
Що сталось? Чуєш: стогін, крик.
Мавка І
Пусте! Когось лякають наші.
Або розгнівавсь Лісовик.
Іван (закохано до Мавки)
Дай подивлюсь: не надивлюся.
Мавка І
Ходім... Помітять, доженуть...
Я не казала ще нікому,
Мене під суд наш віддадуть.
Сховаймось в нетрі. Там тебе я
Як скарб, як щастя обніму.
Ці довгі коси розплету я,
І це намисто я зніму.
Іван якусь хвилину наче вагається, враз обнімає Мавку і удвох зникають.
З кручі показується спочатку голова Лісовика, далі — двох чортів, які
на руках несуть Марійку, й по хвилині всі відходять. Вертається
Чорт І, сідає на галявині й починає голосно плакати.
Завіса
IV КАРТИНА
Декорація 1-го акту. Ясна ніч, але дерево кидає тінь на колибу, на місце
де спить Іван. На галявині перед лісом танцюють і співають мавки
їх оточують різні лісові духи, часом беручи участь у танку. Чотири потвори
грають на сопілку, трембіту й флояри.
Хоррусалок
Ти до мене, ти до мене не ходи,
Куций,коротенький.
Бо до мене, бо до мене листи пише
Високий, тоненький
Ти на мене, ти на мене
Не дивись,
Не витріщуй очі, я за тебе
Не піду,
Бо мі ся не хоче.
Мавка X
Співаймо, танцюймо до рана!
Мавка V
Заграйте, музики, аркана! 1
Аркан.
Стара потвора
Чудне щось діятися стало.
Одвічні діти полонини
Перейняли в людей з долин
Пісень, танків їх вже чимало.
Своїх не знаємо неначе.
Чи вже забули їх, ледачі?!
Хіба старі нам не казали,
Щоб від людей чимдальш тікали?
Так ні! Цей жінку покохає,
А та по легіню зітхає.
А як дитину приведе,
То немовля ні се ні те:
Летів би дух на полонину,
А тіло тягне у долину.

Мавка V
Таке ви кажете, дідусю.
Що й одповісти вам боюся.
Тепер нова доба прийшла,
Як хвиля з моря, принесла
Нові невидані перлини,
Що берегли морські глибини.
Чому ж перлин цих нам не брати.
Коли не в душу, так на шати?
Стара потвора (розсердившись)
Бач, серед нас найшлась яка!
Навчись держати язика,
Щоб прикусити, маєш зуби?
Така вівця й отару згубить!
Мавка V
Всі зуби маю! Подивіться...
(Лащиться).
Та вже не сердіться, всміхніться!
Стара потвора
Та вже не серджусь: веселіться...
Мавка X
Ой місяцю-князю, і ви, зіроньки,
Світіть нам, дивіться на наші танки.
Свої хороводи водіть до світанку,
А ми затанцюєм свою полонянку 1
Фантастичний танець
Музика І
Та згляньтесь на нас: ми вже духу не маєм.
Від самого вечора граєм та граєм.
Мавка И
Ідіть відпочиньте, аж вийшов з вас дух.

Танець.
Мавка К
Під буком столітнім трава, як той пух.
Музики виходять.
Русалка
Хто хоче купатись, ходімте зо мною.
По танцю мій звик освіжитись водою.
Лебідками білими будем пливти...
Мавка У
Аби не дізнались потвори-чорти
Мавка А
У них є своя, більш цікава робота
Без нас подадуться вони до болота.
Більшість мавок по одній зникаюіь.