Вірші - Олена Пчілка
Так артисти в три особи,
Заспівали хоч куди!
Та кому не до сподоби -
То собі із хати йди!
СУСІДИ
Сусіди близькії
Не завжди бувають «вороги тяжкії»,
Мир, згода частенько між ними бувають,-
Сусідоньки любо собі розмовляють.
Та краще, як пужка,
Не буде у ручках маленьких,-
Бо може зостатися смужка
На плечках сусідських біленьких!
ХАТНІ МУЗИКИ Й СЛУХАЧІ
Майстер грає, виграває,
Вірний цуцик вислухає.
Не потрібні майстру ноти,
Грає й так він для охоти!
Слухай, цуцику, втішайся,
Тільки сам не озивайся!
Не потрібно твого гласу -
Дожидайся свого часу.
Майстер грає, виграває,
Вірний цуцик вислухає!
Вміє котик наш співати,
Вміє казочку казати.
Та тепер наставив уха,
Дудочку пильненько слуха.
Добре хлопчик виграває,
Котик казку забуває;
Мишка десь в кутку шкребеться,
Він сидить, не ворухнеться!
Хай там мишка хоч і скаче -
Він не чує і не баче!
МАМА Й ДОНЯ
Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся.
Дівчатко милує,-
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!
ІВАНКО
Біля струмочка, біля калини
Дудку Іванко зробив з вербини;
Гра-виграває в дудку Іванко,
Голос по гаю іде щоранку...
МЕТЕЛИК
Діти бігають, стрибають,
Далі - весело гукають:
- Ах, метелик!.. подивіться!..
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!
СЕСТРИЧКА Й БРАТИК
Єсть у мене люба лялька,
Хорошая дуже!
Може, в кого є ще краща,
Та мені байдуже!
Граюсь лялькою гарненько,
Гарно убираю;
Пограюся та і знову
Її заховаю.
А як дуже забажає
Братичок маленький,
Даю йому погратися -
Стане веселенький!
Таке втішне! Ось на ніжку
Мені примостило;
І всі троє ми радієм,
Всім так любо-мило!
Прийдуть, мама, попитають:
«Добре доглядала?»
Скажу: «Як же ж, навіть ляльку
Гратися давала!»
ПОВОРІТ
- Ой ти, буцоле недобрий!
Нащо ж нас ти покидав?
Чи щось кращеє, ніж тута,
На чужині там стрівав?
Ми ж і колесо поклали
На стодолі для тебе,
Щоб ти склав гніздо вигідне
Для діток і для себе!
Ти ж і склав; було так гарно
Подивитись, як ти там
Так високо на стодолі
Клекотів щось діточкам.
Потім знявсь і десь полинув…
Ну, скажи ж ти нам тепер,
Як велось там на чужині?
- Ох, я мало там не вмер!
Ні притулку, ні привіту,
Все чуже... Та що й казать!..
- А! Либонь же й на чужині
Не завадить побувать.
ПОКУТА
- Що, небоже, прикрутило?
В ліжку вже паничик?
Кепська справа!.. Дай лиш лапку,
Побачу, як живчик.
Так і є... температура
Підхопилась добре...
А все теє полювання
Дуже вже хоробре:
Ситі миші, пташенята,
Що душа бажала!
А найгірше - та ковбаска
Та вишкварки з сала.
Ну, тепер лежи, небоже!
Одпокутуй трішки.
Про м’ясце уже й не думай,
Ситості - ні кришки!
- А сметанки мені можна
Трішечки зажити?..
- Боронь боже! Лиш пісненький
Кулешик варити!
Лежить котик засмучений,
То кавкне, то ахне;
Мама варить десь кулешик -
Йому ж мишка пахне...
ДІТВОРА
Бігла Галя по водичку
Через перелаз
Та новесеньку спідничку
Порвала в той час!
Зустріва її Орися:
- Ой, яка біда!
Бач - зі мною не сварися!
Де ж твоя вода?
Дома битиме ще мати!
Втіха хоч куди!
Ба, вже й сльози розпустила!..
- Годі, схаменись! -
Мовить Галя.- Сестро мила,
Подруго, дивись,
Як я плачу та журюся!
Годі, не глузуй!
Я з тобою помирюся,
А ти помандруй
У село, моїй бабусі
Все ти розкажи.
Все... Що матері боюся,
Все! Біжи ж, біжи!
В нас бабуся, бач, заможна,
Дасть шагів 1 із п’ять,
А мені самій не можна.
Отже, я стоять
Тут, Орисю мила, буду.
Ти ж мене прости!
Вік того я не забуду!
Часом заплести
Або що потрібно буде - я допоможу.
Поміж себе й старі люди
Сваряться...- Біжу! -
Одказала їй Орися.
І як вітерець
Полетіла.- Не журися!..-
А який кінець
Був - то можна догадаться:
Буде гоже все
У тих діток, що бояться
Сварки, бо несе
Тая сварка всяке лихо!..
Треба так робить,
Щоб без сварки любо й тихо
Діткам в світі жить!
ІВАСИК
(Дідове оповідання)
У садочку під хатою пасічник Микита
Сидить собі на сонечку та латає свиту.
А онуки, як квіточки, як божії бджоли,
Так і вкрили старенького дідуся. Ніколи
Він не гримав на дітвору, а любо та тихо
Розказував старовину
