Штефан Славич - Федькович Юрій

Аж тут, чуємо, нараз стрілило! Біжимо — а Штефан уже неживий лежить на кровавім камінню...

У вівторок поховав я свого товариша. Господи, що усі плакали, а вже ніхто так, як Цигрис-сирота — таки топився! А пан капрал Крук дали за свої гроші красний дубовий хрест зробити та на Штефановім гробу закопати.

А що надворі вже ясно було, як покойного ховали! — ні хмариночки, ні листочок не ворухнеться! Лиш соловії десь приповідали та камраття плакали, бо попа не було, аби хоть що-то прочитав,— сказано: чужий край, чужа сторона!

А Цигрис каже до мене увечір:

— А що,— каже,— нема твого пана, нема вже кого розбирати, братчику Федьковичу?

— Нема,— кажу та й ляг мовчки спати. А ті сльози чогось так ллються!

1 Від німецького "hіег" — тут.— Ред.

2 Прошу, пане, пийте, частуйтесь на здоров’я (рум.).— Ред.

3 Зміна варти! (нім.) — Ред.