Новик - Дніпрова Чайка

Ось стрілки зійшлися докупи, разом всі схопили свої чарки і з веселим — урра! піднялися з-за стола, почали цокатись чарками пити один до одного, обійматись та поздоровлятись новим роком. А новий рік стояв між ними та все приглядався, кому б з них сказати свою думку.

Ось він наблизивсь до молодого гарного хлопця і разом розкрив перед ним торбу, де страшно чорніла дірка. Вмить зачервоніло молоде обличчя, чорні очі блиснули сльозою; губи так і затремтіли під молодим чорним вусом.

— Панове! — голосно викрикнув він, і все змовкло, дивуючись на новий вираз на знайомому лиці. — Панове! ми весело за повним столом простягаємо повні чарки назустріч новому року, а скільки ж то рук простягається тепер до порожнього стола, де і крихти нема! Ми піснями і вітаннями оголосили ці пишні палати, а вони стогонами та прокльонами оголошають свої вбогі хати. Той стогін лунає і по подвір'ю, по полях, по лісах — він розлігся луною аж до самого неба, він досягає аж до нас — невже ви не чуєте?!

Усі здригнулись, усі лиця зблідли, але через хвилину новий світ засяяв на обличчях, ще веселіший, ніж радість, кращий,

Дніпрова Чайка

ніж краса — то був вираз жалю та любови до тих нещасних, безталанних, що мучаться там десь далеко-далеко.

Через хвилину ціла купка грошей виднілась серед стола, а в горниці стояв гомін: усі говорили про те як і чим запомогти голодним, хто що жертвує їм.

Задививсь Новик, незчувсь, як і на світ заблагословилось. Глянув, а через дірку вже перетяглась перша шовкова ниточка. Помацав помацав — міцно держиться тонка нитка — вхопив, він торбину і побіг слідом за посівальниками. А в торбі вже було насипано золоте зерно і зелена гілочка лежала там же.

— Спасибі старому батькові: усе погане витрусив із торби, а оце добре покинув. Буду ж я сіяти святе зерно просвіти, як казав мені батько, буду ростити зелену гілочку миру, буду шукати шовкової пряжі!

Веселий і щасливий погнався він за хлопцями, замішавсь у їх юрбу. Вони співають-посівають:

Зароди, Боже, жито-пшеницю, Жито-пшеницю, всяку пашницю.

А він і собі докладає:

Зароди, Боже, Мир на всім світі,

Ой зрости, Боже,

Зерно просвіту,

Сію вію посіваю,

Всіх добрих людей поздоровляю!

Достатки в дворі,

І в полі зерно,

А в серці людей —

Правду та добро!