Маленький принц - Антуан де Сент Екзюпері

- Це нічого. Намалюй мені баранця.

Я ніколи в житті не малював баранів і тому відтворив для нього один з двох малюнків, які тільки й умів малювати: удава зовні. Я був дуже вражений, коли хлопчик відповів:

- Ні, ні! Я не хочу слона в удаві! Удав - дуже небезпечний, а слон надто великий. У мене все маленьке. Я хочу баранця. Намалюй мені баранця.

І я намалював.

Він подивився пильно та й мовив:

- Ні! Цей баранець зовсім кволий. Намалюй іншого.

Я намалював.

Мій друг усміхнувся лагідно й поблажливо:

- Ти ж добре бачиш, що це не баранець, а великий баран. У нього роги...

Тоді я намалював ще одного.

Але він забракував і цей малюнок.

- Цей надто старий. Я хочу такого баранця, щоб довго жив.

Тоді, втративши терпець - адже мені треба було якнайскоріше розбирати і лагодити мотор,- я надряпав оцей малюнок.

І сказав:

- Ось тобі ящик. А в ньому той баранець, якого ти хочеш.

Я був неабияк здивований, побачивши, як засяяв мій юний суддя:

- Саме такого я й хотів! Як ти гадаєш, багато трави потрібно для цього баранця?

- А хіба що?

- У мене дома все маленьке...

- Йому, напевне, вистачить. Я намалював тобі зовсім маленького баранця.

Хлопчик схилив голову над малюнком:

- Не такий він і маленький... Глянь-но! Він заснув...

Так я познайомився з маленьким принцом.

ІIІ



Минуло чимало часу, поки я зрозумів, звідки він тут узявся. Маленький принц про все розпитував мене, а моїх запитань, здавалося, не чув. Тільки з випадково почутих слів мені поступово все відкрилося. Так, уперше побачивши мій літак (я не малюватиму літака - для мене це надто складна річ), він запитав:

- Що це за штука?

- Це не штука. Ця річ літає. Це літак. Мій літак.

І я з гордістю пояснив йому, що вмію літати. Тоді він вигукнув:

- Як?! Ти впав з неба?

- Так,- скромно відповів я.

- О, це цікаво!

І маленький принц так голосно засміявся, що мені аж досадно стало. Я хотів, щоб мені співчували в моїй біді. Потім він додав:

- Отже, і ти прибув із неба. А з якої саме планети?

От де розгадка його таємничої появи тут!

- Виходить, ти з іншої планети? - різко спитав я.

Але він не відповів. Дивлячись на мій літак, повільно хитав головою:

- На ньому ти не міг прилетіли здалеку...

І довго про щось думав. Потім вийняв з кишені мого баранця і почав розглядати цей скарб.

Уявляєте собі, як зацікавило мене оте напіввизнання, ота згадка про «інші планети». Я спробував дізнатися більше:

- Звідки ж ти прибув, хлопче? Де твій дім? Куди ти хочеш доставити мого баранця?

Він замислено помовчав, а тоді сказав:

- Добре, що ти дав мені ящик: уночі баранець у ньому спатиме, це буде його будинок.

- Авжеж. І якщо ти будеш гарним хлопчиком, я дам тобі ще й мотузок, щоб прив’язувати його вдень. І кілок.

Мої слова, здається, неприємно вразили маленького принца.

- Прив’язувати? Яке безглуздя!

- Але ж якщо ти його не прив’яжеш, то він забреде бозна-куди й загубиться.

Мій друг зайшовся сміхом:

- Та куди ж, по-твоєму, він піде?

- Куди завгодно. Просто себе, куди очі бачать.

Тоді маленький принц серйозно зауважив:

- Це нічого, у мене там усе дуже маленьке.

І, можливо, трохи засмучено додав:

- Якщо йти просто себе, куди очі бачать, то далеко не зайдеш...

IV



Так я довідався про ще одну важливу річ: його рідна планета навряд чи більша за будинок!

Це не дуже мене здивувало. Я добре знав, що, крім таких великих планет, як Земля, Юпітер, Марс, Венера, котрим дали імена, є ще сотні інших, і серед них такі маленькі, що їх навіть у телескоп важко розгледіти. Коли якийсь астроном відкриє таку планету, він дає їй не ім’я, а номер. Називає, скажімо: астероїд 3251.

У мене є серйозні підстави думати, що планета, з якої прилетів маленький принц,- астероїд В-612. Цей астероїд бачили тільки раз - 1909 року, його помітив у телескоп один турецький астроном.



Про своє відкриття астроном доповів тоді, навівши всі докази, на Міжнародному астрономічному конгресі. Але йому ніхто не повірив тільки тому, що він був одягнений по-турецькому. Отакі ті дорослі!



На щастя для астероїда В-612, турецький султан звелів своєму народові під страхом смертної кари носити європейське вбрання. 1920 року астроном - тепер уже в елегантному костюмі - знову доповів про своє відкриття. І на цей раз усі з ним погодилися.



Я вам розповів такі подробиці про астероїд В-612 і навіть назвав його номер через тих же дорослих. Вони полюбляють цифри. Коли розповідаєш їм про свого нового друга, вони ніколи не цікавляться найголовнішим. Вони ніколи не спитають: «А який у нього голос? Які ігри він любить? Чи збирає колекцію