Оферма - Маковей Осип
Може, буде ще саджати паску у піч! так пізно? Тож-то врадується!..
Стає в тіні коло вікна під стріхою і бачить виразно: батько і брат сплять, а мати палить у печі. Пукає на жарт у шибу. Бачить: мати зжахнулася, прискочила до батька. Не може довше встояти, біжить до дверей, отвирає звісним собі способом дерев'яний засув, входить у сіни, чує, як мати каже "свят-свят..." і будить батька, отвирає скоро двері, кидає черевики на землю, паде в обійми матері і каже тілько, як дитина: "Мамо!" Потім розбудженого батька цілує в одну і другу руку, спозирає на сплячого брата, сіпає єго за плече, але не може розбудити.
Мати забуває зовсім, що вепровина у печі може на вуголь спалитися, тілько зі сльозами в очах повторяє:
— Ну-ну! і хто би був сподівався!
Обертає сина лицем до світла і приглядається єму з радістю:
— Мій соколику,— каже,— там десь тебе "кунірують"!
— За що мають мене кунірувати? Я перший стрілець в цілім регіменті,