Похорон богів - Білик Іван
Почав нарубувати многі вої Симеон, хотячи йти на Царгород. І пішов на Царгород Симеон, великий князь булгарський, взявши Андріянь-город та інші грецькі городи, й прийшов під Царгород та обстав його з моря й берега, й вийшов до Симеона патріарх, так йому промовляючи: "Візьми яку хочеш дань!"
І сказав Симеон у гордості: "Дайте купу золота й дві купи срібла, й віддайте за мого сина Петра вашу царівну!"
Знявся в греках великий плач, але мусили дати. Віддав Роман онуку свою за княжича Петра, хоч не була вона роду царського, бо дід її такоже не був. І вернувся Симеон у ще більшій гордості, бо досі такого не було.
В літо 924-е. Назвав себе Симеон царем, досі-бо прозивався князем, і поставив патріарха в Булгарській землі.
В те ж літо. Ратився з сербами й підкорив сербів.
У літо 925-е. Нічого не було.
В літо 926-е. Такоже нічого.
В літо 927-е. Такоже, як і торік.
У літо 928-е. Помер цар Симеон Борисович, сів на столі отньому його син, Петро Симеонович, а сини його — Борис і молодший Роман. Був Петро-цар муж тихий і не любив ратитись, як його батько Симеон, і молився богові по церквах і соборах, і була в нього з царем грецьким вічна любов.
У літо 929-е. Сказала Хельга мужеві свому Ігорю: "Піди на булгарського царя!" Й сказав Ігор: "Боюся". Ратився-бо на печенігах і побіденний був. І сказала вдруге Олена-Хельга: "Нашли печенігів за Дунай. Витолочать землю печеніги, ти ж підеш і візьмеш землю булгар". Сказав Ігор: "Не можу дати ради своїй землі — як же піду шукати чужої?" Сказала жона: "Не чужа мені Булгарія, то моя поконна земля, я була великою княгинею булгарською, а моя дочка Преслава велика княжна. Вбий Симеонового сина, невіголоса Петра, мій-бо муж Владимир був старший од його батька, маю вячше право на їхній стіл. Найми печеніга — хай потолочить землю булгар, як потолочив Деревню землю!"
Сказав Ігор до своєї жони: "Не переможу царя булгарського, Романового Лакапинового свояка, бо заодно суть". Але послав до печенізького хана, хан же сказав: "Не хочу бути псом варязького князя".
Сказала до Ігоря жона: "Найми угрів. Якщо ж не послухає тебе угорський князь — найми на нього короля франків".
Не хотіли угри за Дунай, але убоявся їхній князь франків і варягів, і пішов на булгарського царя Петра, й воював його землю, толочачи ниви й палячи села та городи. й настав за Дунаєм голод і велика розруха.
В літо 930-е. Забрали угри землю на полуніч од Дунаю-ріки, й сказала Хельга-Олена Ігореві: "Тепер іди".
Пішов Ігор і вернувся побитим, не здолавши великою дружиною малу дружину Петра-царя, й сказала Хельга: "Нашли тепер угрів на грецького царя".
Й наслав Ігор угрів, і змогли угри Романа-царн, й вернулися з великою данню. Ігор же не зміг.
У літо 931-е. Були на Русі пруги.
В літо 932-е. Сиділа дщерь Хельги Передслава в своєму селі, й сватали її ярли й воєводи, Хельга ж не віддала. Й коли Передславі минуло двадцять і сьомий рік, сказала Хельга мужеві Ігорю: "Кого посадиш у своє місце на київському столі? Старий уже ти й не маєш сина". Минав-бо Ігореві 57-й рік. І сказала Хельга вдруге: "Оце ж має Петро Симеонович двох синів — Романа й старшого, Бориса. Хай просватає Преславу Петро".
Послав Ігор до царя булгарського, й сказав Ігореві Петро: "Сини мої ще вельми дітеські — одному 10, а другому 7. Та й негоже сватати поганську княжну за боговірного царевича". Й не віддав.
У літо 933-е. Знову сказала Хельга найняти угрів на Петра, й полонили угри булгарські землі полунічні, й поступився Петро. Сказала Хельга Ігореві: "Йди тепер ти за Дунай, прихили до Києва стіл булгарський, посади Преславу на Преславському столі, немає-бо іншого достойного князя, іже би міг стати мужем дщері моїй".
Пішов Ігор за Дунай і вдруге вернувся побіденним, покликав-бо Петро Симеонович на спомогу грецького царя.
Й сказала Хельга Ігореві: "Пошли угрів на грецького царя!"
В літо 934-е. Послухався князь угорський і знову перейшов Дунай, і дав Ігор уграм вельми многе срібло та золото, й бойові комоні та харалужні мечі, й полонив князь угорський Тракію й Адріянь-город, і гукнув Роман Лакапин зятя свого Петра, але здолали угри й стали під Царемгородом. Запекло бився з города Роман, не мали-бо угри ладь і насадів, щоб обстати город з води.
Сказав князь угорський Романові: "Віддайся мені в дань, якщо ж не віддасися, то стоятиму під городом хоч і за троє літ!"
І не вмів далі ратитися цар і схилився перед уграми. Й поклали межи себе вічну любов і мир, і вернувся за Дунай князь угорський, везучи в товарах багато золота, срібла й паволок.
У літо 935-е. Сказала Хельга мужеві своєму Ігореві: "Оце вже зможеш булгарського Петра. Далі мені несила ждати з Преславою!"
Минало-бо Передславі тридесять і перший рік.
Ходив Ігор на Дунай многою раттю, воєводами ж у нього були Асмус і Свенельд, і зустрів Ігоря в гирлі Петрів боярин-чиргубіля Мостич, і була межи ними кріпка рать, і переміг Ігоря чиргубіля Мостич, знову-бо дав Петрові спомогу Роман-цар.
У літо 936-е. Сказав Асмус і сестра його Хельга: "Коли хочемо змогти Петра, маємо спрежда змогти Романа, суть-бо обидва хрестаті й свояки. Нарубай вої многі, насади й ладді, рекомі дракарами, іже мають для устрашіння щекові голови на носах, і дошукуйся толковипів".
Сказав Ігор Асмусові та своїй жоні: "Не хочу ратитися, ліпше збиратиму на полюддях дань, мені-бо минає шістдесят і перше літо, а боги досі в жодній битві не спомогли мені".
Сказали Асмус і Свенельд Ігореві: "Коли не спомагали боги тобі — нам споможуть!"
І почали набирати воїв і ладити ладді, Ігор же вбоявся й такоже спомагав Щековичам.
В літо 937-е. Нічого не було.
В літо 938-е. Нічого же.
В літо 939-е. Заплакала Передслава-княжна, так кажучи до матері своєї Хельги: "Горе мені! Сулила мені великих княжичів і царевичів — а де вони? Мені ж минає тридесят і шосте літо. Оце сватається до мене ярл Ульвсванс — віддай мене Ульвсвансові!" Сказала Хельга дщері своїй: "Ульвсванс простий боярин — не віддам йому". Сказала Передслава: "Аще не віддаси — повішусь або потнусь мечем!"
І не віддавала Хельга. Сказав же до Хельги молодший брат Свенельд: "Віддай дщерь за ярла Ульвсванса — буде добрим мужем дщері твоїй". Був-бо Ульвсванс переяславльським посадником Свенельда, й хотів Свенельд видіти Передславу в боярських руках, а не в царських а чи великокняжих. А мав же сина Свенельд — хотів сам сісти в Києві, сина ж Люта посадовити на булгарському столі.
Послухала брата Хельга й віддала Передславу бояринові Ульвсвансу, прозваному Вовчим Хвостом, і стала Передслава бояринею-посадницею в рідного вуя.
В літо 940-е. Звеліла Хельга найняти угрів і послати на Романа-царя. Й перемогли угри, попаливши й полонячи села та городи, й удався Роман князеві угорському, й вернувся князь о многому сріблі й золоті за Дунай.
У те ж літо вродився син Вовчому Хвостові й Передславі, й дали ім'я йому Святослав.
У літо 941-е. Кликнувши з-за моря многу дружину варязьку, набравши воїв серед вятичів і полян, серед словін і кривичів, найняв Ігор печенігів і пішов за Дунай-ріку, ведучи водою двісті ладь і насадів. А коли переступив Дунай, послав Петро булгарський до Романа: "Йде на вас руський полк!" І зачинився Роман у Царігороді, іі послав Роман до Петра, мовив же Петро дідові своєї жоіиі, кажучи: "Неспроможні тобі спомогти, ратні з нами угри". Угрів-бо Ігор найняв супроти булгар.
Варяги ж почали воювати Вітінську землю, полонячи Понтійський берег аж до Гераклеї та Патлагонської землі, й усю волость Никомедійську полонили, а Суд спалили дотла. Кого ж у полон брано, тих або розіп'ято на хрестах, або ставлено сторонню[26] й розстрілювано, або вбивано їм залізне гвіздя в лоби.
Многі церкви попалили варяги, многі монастирі й села пустили з вогнем, гарбаючи й беручи робітників па сьому й на тому березі Суду.
Й прийшов доместик Пантіл з многим полком, і патрикій Тока з македонянами, тракіян же привів Теодор-стратилат. Обстали вони варягів, і була межи ними люта рать, і надвечір стали долати греки.
Побігли варяги до ладь і човнів, хотячи втекти до моря Руського, в гирлі ж Суду перестрів їх понтіарх Теопач, пускаючи трубами грецький вогонь на кораблі варязькі. Поймало полум'я дракари та човни, й увергалися варяги в море, рятуючи животи, і мало хто порятувався.
Вернувсь Ігор до Києва малим полком, і сказала Хельга Ігореві: "Горе мені! Мій батько Ольг зміг Левона Мудрого, тебе ж переміг невіголос Роман. Не муж єси, але жона з бородою! Не зможеш перейняти булгарський стіл, оддай дружину братам моїм Асмусові й Свенельду. Вони-бо суть мужі!"
В літо 942-е. Стали ратні печеніги. Була рать, і ледве втік Ігор до Києва, лишивши ханові увесь обвізний товар.
В літо 943-е. Заратились деревляни, й зачинився Нискин Житомирович у городах своїх, і послав стати на Ірпні сина свого Маломира, сам бувши для раті вельми старий.
Ігор же був ратний з греками, й каже Ігор до Хельги та Ольгових синів: "Як піду воювати землю Дерсвську? Ану скаже корсунянам Роман-цар: "Підіть на Київ, ратиться-бо Ігор у Деревській землі"?
Сказав Асмус Ольгович і Хельга: "Гукни варягів з-за моря й набери многий полк. І піди полком до Царягорода, цареві кажи так: "Оце я прийшов мститися, нарубавши новий полк. Глянь на моїх воїв. Давай вийдемо в поле й схрестимо мечі — або ж зачиняйся й борись із городі, я ж обстану тебе з суходолу й з води, а там-хто дужчий! Але хто може знати божу волю наперед? Послухай же мого слова: хочу мати з тобою вічний мир і звершену любов!"
У літо 944-е. Послухався Ігор жони та Ольговичів, і набрав великий полк, прикликавши варягів з-за моря, й зладив ладді й дракари та пішов за Дунай. І зустрів його в гирлі чиргубіля Мостич, і спитав Мостич Ігоря: "На кого йдеш?"
І сказав Ігор Мостичеві: "На Романа-царя. Хочу миритися, створивши з греками вічну звершену любов" Сказав чиргубіля Мостич: "Коли хочеш творити мир, пощо йдеш такою витягою?"
Вбоявсь Ігор булгар, і послав Ігор до царя Романа, не зважившись переступити через Дунай, і сказали Турберп і Руальд цареві Роману, як було сказано перед цим, і вчинив цар уклад з Ігоревими слами, порвавши старий Олгів уклад.
І зрадів Ігор, що замирився з царем, хоч був уклад вельми збитковий і соромний, і повернувсь Ігор уп'ять, наславши печенігів на землю Булгарську, так-бо звеліли йому Ольгові сини — Асмус і Свенельд і їхня сестра Хельга, хотячи на друге літо знову йти на булгар.
І вернувся старий Рюрикович Ігор до Києва, й зачав Ігор з Ольговичами строїтися на деревлян.
У те ж літо Перунового дня вбили царевичі Костянтин і Степан Романа Лакапина, що вбив був їхнього батька Левона й сів на його стіл.
