Мистецтво і життя. Збірник - Андре Моруа

id="id276">

202

Сіслей Альфред (1839–1899), французький художник-імпресіоніст.

203

Вагнер Ріхард (1813–1883), німецький композитор.

204

«Мадлен» — солодке печиво.

205

Жан Кокто (1889–1963)

206

Дягілєв Сергій Павлович (1872–1929), російський театральний діяч, з 1907 року організатор симфонічних концертів, оперних і балетних вистав у Парижі.

207

Сарасате (Пабло Сарасате-і-Наваскуес, 1844–1908), іспанський композитор і скрипаль.

208

Муне Сюллі (Жан Сюллі, 1841–1916), Бернар Сара (Розін Бернар, 1844–1923), Режан (Габріель Режю, 1856–1920), де Макс (Едуард Александру Макс, 1869–1924), видатні французькі драматичні актори. Де Макс родом з Румунії.

209

Бланш Жан Еміль (1861–1942), французький художник, письменник і критик.

210

Стравинський Ігор Федорович (1822–1971), російський композитор.

211

Брак Жорж (1882–1963), французький художник-кубіст.

212

Гаррос Ролан (1888–1918), льотчик.

Саті Ерік (Альфред Ерік Леслі-Саті, 1866–1925), композитор.

Жакоб Макс (1876–1944), поет, близький до сюрреалізму.

213

Аполлінер (Вільгельм Аполлінаріс Костровицький, 1880–1918), поет, поляк за походженням, під час першої світової війни був добровольцем у французькій армії.

214

«Шестірка» — група молодих французьких композиторів, які об’єдналися навколо Е. Саті. До неї входили Жорж Орик, Луї Дюрей, Артюр Онеггер, Даріус Міло, Франсіс Пуленк, Жермена Тайфер.

215

Гра слів: peinture означає і «живопис» і «пофарбування». Слова плакату означають: «Обережно, пофарбовано».

216

Монпарнас — район у Парижі, де у 20—30-ті роки нашого століття зустрічались художники, актори, письменники.

217

Радіге Раймон (1903–1923), французький письменник.

218

Малерб Франсуа де (1555–1628), французький поет і теоретик літератури, зачинатель класицизму, школи, яка остаточно оформилася тільки приблизно через тридцять років після його смерті.

Ронсар П’єр де (1524–1585), французький поет, глава нової поетичної школи «Плеяди», яка вперше поривала з традиціями придворної поезії і висунула ідею оновлення французької поетичної культури, насичення її гуманістичним змістом.

219

Брей Івонна де (1889–1954), Фейєр Едвіга (1907), французькі артисти театру і кіно.

220

«Трістан та Ізольда» — опера Р. Вагнера.

221

Джеймс Генрі (1843–1916), американський письменник.

222

Енгр Жан Огюст Домінік (1780–1867), французький письменник, був ще й скрипалем-аматором. Скрипка Енгра — вираз, який став загальним. Тут використаний у розумінні «друге уподобання», хоббі.

223

Паскаль розумів розвагу як те, що відволікає людину від роздумів і усвідомлення своєї скороминущості.

224

Бюнюель Луїс (1900–1983), іспанський кінорежисер.

Клер Шомет Рене (1898–1981), французький кінорежисер і кінодраматург.

225

Роже Мартен дю Гар (1881–1958)

226

У монастирі Понтіньї, що стояв порожнім, з 1910 року відбувалися міжнародні зустрічі літераторів.

227

Сума — жанр середньовічної наукової літератури.

228

Жан Жіроду (1882–1944)

229

Жуве Луї (1887–1951), французький актор і режисер, Ренуар П'єр (1885–1952), Тессьє Валентина (1893–1981), французькі актори театру і кіно.

230

Пуанкаре Раймон (1860–1934), президент Франції у 1913–1920 роки, 1922–1924 — прем’єр-міністр і міністр закордонних справ.

231

Жірандоль — фігурна люстра; Бернар Кристіан (1902–1949), французький театральний художник.

232

До таких спокус Жіроду відносить: життя, буржуазію, жінок, світське товариство, скептичну філософію.

233

Жак Простодушний і Жозеф Прюдом — загальні імена. Перше означає «селюк», друге — «обмежений буржуа» за ім’ям героя п’єс Анрі Моньє.

234

Обігрується прізвище Лафонтена, яке походить від французького слова la fontaine, що означає «фонтан».

235

Ренар Жюль (1864–1910), французький письменник.

236

Ватто Антуан (1684–1721), французький живописець.

237

У романі «Сюзанна і Тихий океан» розповідається про долю юної француженки, яка опинилася після корабельної аварії на безлюдному острові і прожила там до кінця першої світової війни.

238

Бергсон Анрі (1859–1941), французький філософ-інтуїтивіст.

Спенсер Герберт (1820–1903), англійський філософ-позитивіст.

239

Родріго і Хімена — герої трагедії П’єра Корнеля «Сід».

240

«Принцеса Клевська» — роман мадам де Лафайєт.

241

«Тóска» — опера Джакомо Пуччіні (1858–1924) за однойменною п’єсою французького драматурга Віктор’єна Сарду (1831–1908).

242

«Зіпсовані» — п’єса французького драматурга Ежена Брійє (1901).

243

Кальдерон де ла Барка Енао де ла Барреда-і-Ріанйо Педро (1600–1681), іспанський драматург.

244

Ідеться про комедії Плавта і Мольєра, що мали однакову назву — «Амфітріон».

245

Юбю — герой п’єс французького драматурга Альфреда Жаррі (1873–1907), який використовує традиції лялькового театру-гіньйоля.

246

«Учені жінки» — комедія Мольєра.

247

Франсуа Моріак (1885–1970)

248

«Херувим з різниці». «Я входив у літературу, наче херувим з різниці, який грав на своєму маленькому органі», — писав Моріак.

249

Кібела — в античній міфології богиня плодючості.

250

Ідеться про роман англійського письменника Девіда Герберта Лоуренса (1885–1930) «Коханець леді Чаттерлей».

251

Мане Едуард (1832–1883), французький художник-імпресіоніст.

Ель Греко (Доменіко Теотокопулі, 1541–1614), іспанський художник, грек за походженням.

252

Бійї Андре (1882–1971), французький письменник і критик.

253

У середину речей, тобто у саму суть (лат.).

254

Герен Жорж Моріс де (1810–1839), французький поет-романтик, Рембо Жан-Нікола-Артюр (1854–1891), французький поет-символіст.

255

Мендес-Франс П’єр (1907–1982), діяч радикальної, потім соціалістичної партії, прем’єр-міністр Франції у 1954–1955 роках.

256

Пор-Рояль — жіночий монастир, що знаходився неподалік від Парижа і став центром боротьби янсеністів (неортодоксальний напрям