Три сили. Як виховують в успішних спільнотах - Емі Чуа

Існує безліч способів класифікації населення США. Численні дослідження економічної мобільності поділяють добробут американців з огляду на расу — найчастіше виокремлюють білих, темношкірих, азійців і латиноамериканців. Натомість новий бунтівний тренд зосереджується на класі й класовій ригідності: населення розподіляють на квінтильні групи[10], багатих і бідних, 99% і 1%. Однак найширші узагальнювальні терміни, як-от раса і клас, приховують так само багато, як і пояснюють.

Реальність — хоч як незручно було би про неї говорити — полягає в тому, що деякі групи, залежно від своєї релігії, етнічної приналежності й національного походження, явно успішніші за інші. І якщо безпосередньо їх не розглянути, то неможливо зрозуміти, що насправді відбувається в Америці і якими є реальні важелі успіху в цій країні.

Відмінна риса багатьох (але в жодному разі не всіх) релігійних, етнічних і національних груп у тому, що вони є культурними групами. Їхнім членам зазвичай прищеплюють певні специфічні культурні цінності, вірування, звичаї й практики96, їх навчають ідентифікувати себе з ними і передавати далі. Немає сенсу зазначати, що релігія, етнічна приналежність і національне походження є для культури точками відліку, а не кінцевими пунктами. Культурний розподіл всередині цих категорій, наприклад на прихильників фундаменталізму і його противників, іммігрантів першого і третього покоління, може мати вирішальний вплив на успіх групи, й у книжці ми висвітлюватимемо саме ці тонші відмінності[11].

Якщо у Сполучених Штатах і є група, яка домоглася виняткового успіху в загальноприйнятому розумінні цього слова, то це мормони.

Буквально якихось п’ятдесят років тому мормонів часто сприймали як маргінальну групу. Багато хто з американців навряд чи й чув про Церкву Ісуса Христа святих останніх днів (слово «мормон» не використовується в офіційній назві церкви, воно походить із «Книги Мормона» — новітнього священного тексту, перекладеного, за словами засновника церкви Джозефа Сміта, ним самим із золотих табличок, принесених йому янголом97). Сконцентрувавшись в Юті98 й сусідніх штатах, мормони були замкненою ізольованою спільнотою, яка опиралася розвиткові сучасної Америки. Аж до 1978 року Церква Ісуса Христа святих останніх днів відкрито дискримінувала темношкірих99, відмовляючи їм у праві ставати священиками. У 1980 році мормони на Уолл-стрит усе ще були дивиною100.

За три десятиліття стало важко не зауважувати карколомного успіху мормонів. Він ґрунтувався на найбільш мейнстримній, пристойній, традиційній для Америки моделі 1950-х101 років. Ви небагато знайдете мормонів-новаторів, які полишають навчання в університеті і засновують власні високотехнологічні стартапи. Натомість ви побачите корпоративний, фінансовий і політичний успіх, і це абсолютно логічно, з огляду на природу їхнього затаєного почуття образи. На мормонів довго дивилися як на полігамну, ледь не божевільну секту. І тепер вони затято намагаються довести, що є істиннішими за інших американцями, і дуже велику увагу приділяють президентським виборам.

Протестанти становлять приблизно 51% населення США, а мормони — лише 1,7% (5-6 мільйонів осіб) 102. Однак дуже багато мормонів піднялися на верхні щаблі американських політичних і корпоративних систем.

Безумовно, найвидатнішим є Мітт Ромні. Перш ніж на чотири роки обійняти посаду губернатора штату Массачусетс, він був генеральним директором Bain Capital. Нині особистий капітал Мітта Ромні оцінюють у 230 млн доларів103. До мормонів належить також колишній посол США в Китаї й певний час суперник Ромні у боротьбі за місце кандидата від Республіканської партії на президентських виборах 2012 року Джон Хантсмен і лідер більшості у Сенаті США Гаррі Рід. Серед інших визначних політиків-мормонів104 можна назвати сенатора Орріна Хетча (у 2000 році поступився місцем Джорджу Бушу-молодшому під час обрання кандидата від Республіканської партії), конгресмена Морріса Юдалла (у 1976 році програв Джиммі Картеру партійні перегони за місце кандидата від демократів) і Джорджа Ромні, батька Мітта і колишнього губернатора штату Мічиґан (у 1968 році поступився місцем Річарду Ніксону під час обрання кандидата від Республіканської партії).

У діловому світі серед лідерів-мормонів: Дейвид Нілмен, засновник і колишній генеральний директор JetBlue; Джон Уїллард Марріотт-молодший, глава і син засновників Marriott International; Томас Ґрімм, генеральний директор Sam’s Club; Дейв Чеккеттс, колишній генеральний директор Madison Square Garden і колишній президент баскетбольної команди New York Knicks, який нині очолює компанію SCP Worldwide, що зосередила свою діяльність на спортивній і розважальній сферах; Кевин Роллінс, колишній генеральний директор Dell; Ґері Кріттенден, колишній генеральний директор Citigroup, American Express іSears, Roebuck & Company; Ґері Баумен, колишній генеральний директор Fisher-Price; Кім Кларк, колишній декан Гарвардської бізнес-школи; Стівен Кові, автор книжки «Сім звичок надзвичайно ефективних людей»[12] (продано понад 25 мільйонів примірників); Клейтон Крістенсен, автор «Дилеми інноватора»[13] (генеральний директор Intel Енді Ґроув назвав цю книжку найважливішою серед усіх прочитаних ним за останні десять років), герой нарису в New Yorker «Падіння гігантів: чому Клейтон Крістенсен навчив бізнес»105.

І це лише вершечок айсберга106. Мормони піднялися на верхні щаблі компаній American Motors, Lufthansa, Deloitte, Kodak, Black & Decker, SkyWest Airlines, Lord & Taylor, Skullcandy і PricewaterhouseCoopers. Мормон Алан Ештон став співзасновником WordPerfect Corporation, яка у 1990-х роках зробила його одним із чотирьохсот найбагатших людей Америки. Едвін Кетмелл, вихований у традиційній мормонській родині в Солт-Лейк-Сіті, став у 1980-х роках піонером у галузі комп’ютерної 3D-анімації. Нині він президент Walt Disney Animation