Українське письменство - Микола Зеров

Переклади М. Зерова з «Carmina burana» (лист від 30 листопада 1932 р.) та десять строф з Архіпіїти Кельнського (лист від 16 грудня 1932 р.) на сьогодні не виявлені.

«Молот Тора» — фраґмент із «Старшої Едди», перекладений О. Бургардтом. Див.: Тисячоліття. Поетичний переклад України-Русі. — К.: Дніпро, 1995. — С. 441—444.

Подаються за автографами М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 155). Публікацію підготував Володимир Толстов.

Волобуєва Тамара Григорівна — український бібліограф і книгознавець, приятелька М. Зерова. Доповнила бібліографічний список публікацій М. Зерова, розпочатий ним самим восени 1929 р.

17.1. 1935. «Книгу мою как будто одобрили…» — йдеться про антологію римської поезії в російських перекладах, підготовлену М. Зеровим для видавництва «Academia». Видання не було здійснене.

3.ІІІ. 1935. ВБУ — Всенародна бібліотека України.

«Увижусь с Кравчуком…» — ідеться про українського математика академіка М. П. Кравчука.

Подається за: Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 160—161. (Публікація Івана Лисенка). Автограф зберігається у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, ф. 134, № 22.

Чернявський Микола Федорович (1868—1946) — український поет, прозаїк, перекладач.

Подаються за: Зеров М. Corollarium: Збірка літературної спадщини / Під ред. Михайла Ореста. — Мюнхен: Інститут літератури, 1958. — С. 180—205. (Публікація Василя Чапленка).

Чапленко Василь Кирилович (1900—1990) — український поет, прозаїк, літературознавець і мовознавець. Зберіг і вивіз на Захід рукописну збірку поезій М. Зерова «Sonnetarium».

4.XII. 1928. До «Зимового сонета» М. Рудницького, надісланого в цьому листі, М. Зеров додав свою примітку: «Я дуже люблю цей сонет, не вважаючи на страшну його силабіку». До листа також додані сонет М. Рудницького «Сказати щиро вам, химерна і зрадлива…» та сонет самого М. Зерова «Куліш».

12.XII. 1928. До листа М. Зеров додав свої сонети «Джерела Качі», «Іванів гай» та «Весна на горах» («Київ навесні ввечері»).

[Початок 1935]. Лист не датований і не підписаний. Датується орієнтовно: лист М. Зерова до Т. Волобуєвої від 17 січня 1935 р. містить вказівку на його проживання в гуртожитку Будинку вчених; отже, приблизно в ці дні був написаний і лист до В. Чапленка. М. Зеров додав до нього свої сонети «Роог Yorick», «Елегія», «В Донбасі».

[25.IV. 1935.] «Здається, хтось із чехів так і зробив…» — ідеться про поему класика чеської поезії Яна Коллара «Дочка Слави», написану сонетами. Цей лист — останній з відомих листів М. Зерова, написаних до арешту. (Дата арешту — ніч з 27 на 28 квітня 1935 р.)

Подаються за автографами М. Зерова (ЦДАМЛМ України, ф. 28, оп. 1, № 153). Публікацію підготував Володимир Толстов.

Зерова Софія Федорівна (1890—1985) — дружина М. Зерова, автор спогадів про нього, упорядник «Вибраного» М. Зерова (1966). Зберегла листи М. Зерова з ув’язнення 1935—1937 рр.

17. XI. 1936. «Отрывок из „Бориса Годунова“, подписанный… Петрушевским» — ідеться про «Бориса Годунова», перекладеного самим М. Зеровим: тут зразок зеровського «зашифрованого» повідомлення в листі. Це саме стосується перекладених М. Зеровим в ув’язненні і пересланих у листах пушкінських віршів «Ехо, німфа безсонна, блукала по луках Пенея», «Поетові» та уривка з вірша «До Овідія» (див. також листи від 2.ХІІ. 1936 та 2.IV. 1937).

1.1. 1937. «Приложение: портрет…» — малюнок М. Зерова олівцем, зроблений невідомим художником, соловецьким в’язнем. Датований 1.1. 1937 р. М. Зеров зображений простоволосим, у ватянці.