Українське письменство - Микола Зеров

(Визвольний шлях. — 1984. — № 11. — С. 1384—1389).(обратно) 660

Шевельов Ю. (Юрій Шерех). Я — мене — мені… (і довкруги). Спогади. Кн. 2. — Харків — Нью-Йорк: Березіль, 2001. — С. 156.

(обратно) 661

Перехід деяких відділів УПА в західнонімецьку окупаційну зону влітку — восени 1947 року, — цитую, — «відбувся згідно з директивою Української Головної Визвольної Ради у цій справі та наказом Головного Командування УПА… Деякі відділи УПА дістали завдання пройти бойовими рейдами через Чехословаччину в західнонімецькі окупаційні зони з метою зв’язатися там з Закордонним Представництвом УГВР і через нього — а) скласти перед народами світу протест проти більшовицьких та польських злочинств над українським народом та б) передати за кордон інформацію про визвольно-революційну боротьбу українського народу проти московсько-більшовицьких і польсько-більшовицьких окупантів». — Літопис Української Повстанської Армії. Том 9. Кн. 2. (1946—1948). — Торонто: Вид-во Літопис УПА, 1982. — С. 383—384.

(обратно) 662

Дашкевич Я. «Книгар» — журнал епохи революцій і контрреволюцій. — У кн.: Україна. Наука і культура. Вип. 25. — К.: Знання, 1991. — С. 31—32.

(обратно) 663

Петров В. Цит. видання. — С. 54.

(обратно) 664

Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії. Т. 1. — К.: Сфера, 1997. — С. 186.

(обратно) 665

Фраза Сенеки, згодом стала приказкою.

(обратно) 666

Запит із цього приводу робив С. Білокінь. Відповідь була неґативна.

(обратно) 667

Не слід забувати, що стилістичну редакцію Тенового перекладу «Одіссеї» здійснив Максим Рильський, що добре видно з їхнього дружнього листування.

(обратно) Коментарі
1

Подається за: Зеров М. Нове українське письменство: Історичний нарис. — Вип. 1. — К.: Слово, 1924. — 136 с.

Наступні випуски «Нового українського письменства», що їх М. Зеров готував у 1920-х роках, світу не побачили. Частина цих матеріалів увійшла до лекцій М. Зерова з історії української літератури (таких, як цикл «Українське письменство XIX ст.»), а також до розвідок та статей, присвячених окремим авторам.

У тексті нарису уривок з «Енеїди» Верґілія («Смерть Палінура» з V пісні), оди Горація «До Деллія» і «До Хлої», а також байку І. Красицького «Пан і пес» Микола Зеров цитує у власному перекладі.

(обратно) 2

Подається за: Над могилою Б. Грінченка. Автобіографія, похорон, спомини, статті / Упорядкував С. Єфремов. — К.: Вік, 1910. — С. 123—124.

У цій публікації прощального слова М. Зерова на похороні Б. Грінченка (9 травня 1910 р.) помилково подано його прізвище: «М. Зернов».

(обратно) 3

Подається за: Літературно-науковий вісник. — 1910. — Т. LI. — Липень. — № 7. — С. 186—187.

Некролог підписано криптонімом Z.

(обратно) 4

Подається за: Світло. — 1911. — Квітень. — № 8. — С. 71—72.

Рецензію підписано криптонімом Z.

(обратно) 5

Подається за: Світло. — 1911. — Грудень. — № 4. — С. 71—72.

Рецензію підписано криптонімом N.Z.

(обратно) 6

Подається за: Світло. — 1912. — Березень. — № 7. — С. 62.

Рецензію підписано криптонімом N.Z.

(обратно) 7

Подається за: Світло. — 1912. — Квітень. — № 8. — С. 58.

Рецензію підписано криптонімом N.Z.

(обратно)