Українське письменство - Микола Зеров

627

Брюховецький В. Цит. видання. — С. 119.

(обратно) 628

Щупак С. Проти націоналізму в літературі // Комуніст. — 1933. — 22 лип.

(обратно) 629

Любченко П. Старі теорії й нові помилки // Життя й революція. — 1926. — № 12. — С. 86—87.

(обратно) 630

Цит. за: Колесник П. Плач Ярославни, або Агонія буржуазно-націоналістичної Камени // За марксо-ленінську критику. — 1934. — № 4. — С. 45.

(обратно) 631

Филипович П. Поезії. — К.: Рад. письменник, 1989. — С. 133.

(обратно) 632

Строго кажучи, існує один виняток: М. Рильський переклав 15 рядків із поеми Лукреція «Про природу речей», але цей уривок датується 1946 роком.

(обратно) 633

Клен Юрій. Спогади про неокласиків // Україна. — 1990. — № 20. — С. 17.

(обратно) 634

Там само.

(обратно) 635

Див., напр.: Мусієнко О. Передмова до кн.: З порога смерті. Письменники України — жертви сталінських репресій. — К.: Рад. письменник, 1991. — С. 3—31.

(обратно) 636

У декого, проте, інтуїція спрацьовувала: так, літературознавець Михайло Могилянський, близький до цього дружнього кола, як видно, відчув, що може означати пошивання в «організацію», для початку хоча б літературну, і в листі до газети «Пролетарська правда» писав: «Ні формально, ні по суті я ніколи не був неокласиком, що кілька разів зазначав у своїх публічних виступах, а тому, зрозуміло, й не міг нічого використати „для пропаґанди неокласичних поглядів“» (11 лютого 1926 р.). У «Неокласичному марші» solo співають шість чоловік — Филипович, Рильський, Бургардт, Драй-Хмара, Зеров — і Могилянський. Але його «арія» стосується, судячи з усього, якраз процитованого тут листа до «Пролетарської правди»:

І я, боєць за вищий рівень, Неокласичний славлю хист, Та проспіває тричі півень — І в «Правді» отреченний лист. (обратно) 637

Рильський М. Микола Зеров — поет і перекладач. — У кн.: Зеров М. Вибране. — К.: Дніпро, 1966. — С. 6. Курсив належить М. Рильському.

(обратно) 638

Точну дату цього поетичного вечора — 29 червня 1923 року — встановив В. Брюховецький. Див.: Брюховецький В. Цит. видання. — С. 10—14.

(обратно) 639

Клен Юрій. Цит. видання. — № 20. — С. 17. Щоправда, очевидець подій Наталя Полонська-Василенко у своїх спогадах пише трохи інакше: «Кігтиста лапа зависла над неокласиками, хоч як вони відмовлялися від цієї назви». — Хроніка — 2000. — 1993. — № 1—2. — С. 130.

(обратно) 640

Зеров М. Наші літературознавці і полемісти // Червоний шлях. — 1926. — № 4. — С. 170.

(обратно) 641

Вітчизна. — 1988. — № 3. — С. 159.

(обратно) 642

Ахматов Л. За радянську літературу // Червоний шлях. — 1930. — № 4. — С. 153. (Не плутати з сином Анни Ахматової Львом!..)

(обратно) 643