Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко
У такому разі до прізвища Кришненко додаються прізвища Крищенко, Крисченко, Крисенко, <216> Кришенко. Їх мали козаки: Крищенко Яцько (РВЗ, 387; Миргородський полк, сотня Комишанська); Крисченко Ярема (415; Полтавський полк, сотня Кобеляцька); Крисенко Іван (393; Миргородський полк, сотня Лубенська-сільська); Крисенко Андрій (426; Полтавський полк, сотня Лукомська); Крисенко Андрушко (445; Прилуцький полк, сотня Срібрянська); Кришенко Грицько (29; Чигиринський полк, курінь Осавульський); Крисенко Лесько (36; Чигиринський полк, сотня Боровицька); Крисенко Тимко (40; Чигиринський полк, сотня Жаботинська); Крусенко Ждан (48; Чигиринський полк, сотня Жовнинська).
Як бачимо, імен Кришко/Криско й прізвищ від них у козаків досить багато — 9 прізвищ і 15 імен, усього — 24. З них прізвищ найбільше в Чигиринському полку — 4.
Санскр. krishna — «чорний» напрочуд близьке до укр. красний, яке в деяких слов’янських мовах, скажімо, в російській, означає колір — червоний. Але укр. красний здебільшого означає «гарний», «чарівний», «вродливий». Так і індійських мовах: крішна означає не лише колір — чорний, а й має смисловий обертон «гарний», «чарівний», «вродливий». Недарма серед індійців Крішна — вкрай популярне чоловіче й жіноче ім’я. Хоча, здавалося б, поняття «чорний» мало підходить для імені, та ще й жіночого. Проте наші предки чомусь інакше дивилися на імена Черня, Чорнята, Черниш та інші. І, очевидно, через те, що це ім’я багато значило для них. Його мусило мати важливе для них божество, яке вони шанували і якому поклонялися. Те саме стосується й імен Білан, Білаш, Білець, Біляк тощо.
Неусталеність понять «чорний» і «красний» відчувається і на слов’янському, і на індійському терені. Один із різновидів лотоса, священної квітки індійців, має в санскриті назву крішнакандам, де кандам — «квітка». Оскільки крішна — це «чорний», то ця назва мала б означати «чорна квітка» або «чорний лотос». А насправді крішнакандам — червоний лотос (SED, 162). Подібне явище маємо і в Україні: річка, притока Сіверського Дінця, яка називається Чорний Жеребець, має і назву Красний Жеребець (СГУ, 612). З чого випливає, що в назві річки поняття чорний і красний — тотожні. Очевидно, обидва ці поняття могли взаємозамінюватися, були синонімами. І що обидва поняття сходять до спільного джерела, яким і могло бути слово крішна — «гарний», «чарівний», якому відповідає наше красний. Але означало й колір — червоний, теж позначений високим соціальним статусом, бо це колір царський, колір воїнського стану. Не<217>дарма й загиблих козаків окривали червоною китайкою. Зі сказаного напрошується і висновок, що численні гідроніми на Черн/Чорн і Красн, по суті, могли бути семантично, значеннєво тотожними, тобто нести однакове значення.
Якщо під цим кутом поглянути на гідронімію і топонімію України, то побачимо величезну кількість Чорних, Красних і Білих річок, струмків, потоків, боліт. Не менше й населених пунктів із подібними назвами. Якщо взяти Черкащину, а Черкаський полк «найіндійськіший» з усіх полків, то тут на ній і довкола неї маємо Красносілля (2), Красне Перше й Друге, Краснополка, Красна Слобідка, Краснопілля, Червоні Яри, Червоний Кут, Руде Село, Рижавка, Рижанівка… І тут же — Чорниші, Чорнобай, Чорняхів, Чорнинці, Чорнятка, Чорнявка, Вороне, Воронинці, Воронків, Вороновка тощо. 18 Чорних річок в Україні й не менше Красних (СГУ, 280–282, 610–614). Тобто річка Красна може тлумачитися не тільки як «гарна», але і як «чорна». На річці Красна стоїть всесвітньовідоме Трипілля, а неподалік — річка Краснушка, що навіює на думку ріку Крішну в Індії. Інші українські назви мають своїх двійників в Індії. От хоча б українські Красногірка, Краснопіль, Красносілка, Красноставка тощо. Красногірка — ріка, притока Ужа й село в Коростенському районі на Житомирщині (СГУ, 281) й інд. Крішнаґірі (ґірі — «гора»), у давнину Каракорум, інакше — Чорні гори, що є продовженням на захід Гіндукушу (SED, 168).
Красносілка — дві річки, одна — притока Ібра, а друга — Тетерева на тій же Житомирщині й там же — село Красносілка (СГУ, 282). В Індії — Крішнаґрама, де ґрама — «село», споріднене з нашим громада, а саме терміном громада означалася давня українська сільська община. Крішнаґраму — «Красне Село» згадує буддійська пам’ятка «Лалітавістара»; нібито саме тут майбутній Будда здійняв із себе царську корону й мечем обтяв волосся, зрікаючися цим самим царського сану. Село розташовувалося неподалік Капілавасти, столиці шак’їв (скіфів), племені, з якого походив Ґаутама Будда (SED, 100).
Краснопіль — село в Одеській області, Краснопілка — річка, притока Жванця на Хмельниччині (СГУ, 281, 282). І Крішнапур в Індії — зараз невеличке сільце біля м. Віджаянаґар, де знайдено кам’яні таблички з написами царя Крішнарая, датовані 1451 роком ери Шака. Інше село Крішнапур за шість миль від м. Тінневеллі, де знайдено мідні пластинки з написами царя Садашіварая (SED, 168). У Мегасфена (Индика VIII.4) є повідомлення, що Геракла (його автор ототожнює з Кріш<218>ною), особливо шанують у племені шурасенів, головні міста яких — Метхора (Матхура) й Клейсобора, тобто Крішнапура (ИД, 373).
Красноставка — струмок біля села Іваньки на Черкащині, Красний Став — притока Росі (СГУ, 281, 282). І Крішнакунда в Індії, де кунда — невеличкий ставок, водойма (ХРС І, 372). Про цю назву існує легенда, пов’язана з Крішною. Крішна й Баладева гнали з паші корів, коли до череди затесався асур у подобі величезного бика й почав ганятися за коровами й пастухами. Крішна почав битися з ним і таки здолав його. Всі вихваляли доблесть Крішни, а пастушка Радга підійшла до Крішни й мовила йому: «Хоч ти й убив злого асура, але він був у подобі бика, тож ти вчинив гріх. Тобі треба піти й омитися
