Українське письменство - Микола Зеров

джерела Боровиковського найдокладніше — Б. М. Шевелев. Життя та літературна діяльність Л. І. Боровиковського. — В кн.: Боровиковський Л. Твори. — В-во Сяйво. — К., 1929. — С. 8—32.(обратно) 529

Крім Куліша, досить гостро про ідейну і художню вартість байок писав О. Кониський. Байки Боровиковського, на його думку, відзначаються повною відсутністю сатиричного хисту. Їх гумор — грубий, образи — бліді. Констатація фактів доволі широка («байки Боровиковського свідчать тільки нам, як факти, чим недугував в його часі соціальний побит на Україні»), але не підбита певній керуючій ідеї. Через те байки Боровиковського «не одержали на Україні ні впливу, ні ходу». (Відчити… // Світ. — 1881. — Ч. 8, 9).

(обратно) 530

Рец. П. Зайцева на вид. Г. Коваленка (Сіяч. — Черкаси, 1918) — Зап. іст. відділу ВУАН, 1919. — Кн. І.

(обратно) 531

Ієремія Галка (М. Костомаров). Обзор сочинений // Молодик, на 1844 г.. — С. 167—168. Передр. в кн.: Науково-публіцистичні та полемічні писання Костомарова. — ДВУ, 1928.

(обратно) 532

Дорошенко Володимир. Євген Гребінка // ЛНВ. — 1912. — VII—VIII. — С. 77.

(обратно) 533

Хата. — СПб., 1860. — С. 41.

(обратно) 534

Знаний свого часу філософ-позитивіст (1837—1905).

(обратно) 535

Невідомо, чому нові дослідники літературних стоваришень уважають салон Гребінки прототипом пізніших «землячеств». Не всякі сходини земляків є «земляцтво».

(обратно) 536

Исторический вестник. — 1899. — IX. — С. 815—831; 1900. — XII. — С. 1011—1020.

(обратно) 537

Н. И. Петров. О степени самобытности украинской литературы // Киевлянин, — 1881. — Чч. 38, 39, 44, 52, 63, 64, 69 та 89.

(обратно) 538

Діло, — 1884. — Чч. 43, 44—46, 54, 55, 61, 62.

(обратно) 539

Історія літератури руської.

(обратно) 540

Журнал МНП. — 1911. — III. — С. 178—199.

(обратно) 541

К. старина. — 1883. — VI. — С. 358—360.

(обратно) 542

Вступна стаття до приміток. Глібов. Твори. — ДВУ. — Т. І — С. 417—419.

(обратно) 543

Дані Чечуліна мають разючу подібність до цифр С.-Петербурзького цензурного комітету, наведених у доповіді його в «Главное управление по делам печати» (папір 13.10.1895, ч. 707) з приводу «грінченківського» видання 1895 р. «В рукописи этой, — пише цензор, — помещено 107 басен. Из числа их 83 несомненно заимствованы у Крылова, остальные 24, вероятно, так же неоригинальные». Головне управління друку не згодилося з характеристикою цензурного комітету і передало рукопис членові ради управління П. Ісаєвичу, якого висновки збігаються досить близько з висновками М. А. Плевака: «Позаимствование» Ісаєвич установив лише в 19 випадках. За винятком цих дев’ятнадцяти байок і дозволено було книжку друкувати, про що і повідомлено сина байкаревого, «канцелярського служителя» А. Л. Глібова. — Архівні матеріали в цій справі ласкаво уділив мені П. П. Филипович.

(обратно) 544

Заметка к истории басни Крылова «Напраслина» // Литературный вестник. — Т. I. — Кн. I. — 1901. — С. 37—40.

(обратно) 545

Див.: Потебня. Із лекцій по теорії словесності.

(обратно)