Українське письменство - Микола Зеров

товарища толокно, а ночью у другого волчью шубу. Причем никаких скандалов по этому поводу не происходит». В. Совсун ніби не заперечує реальності спостережених фактів, не відкидає «культурно-історичного», як він каже, значення «Очерков бурсы», але списану слабкість товариства (крадіжка вважається злочином і проте існує серед товариства) має тенденцію покласти на карб перш за все письменницькій свідомості Помяловського. Бурсаки Помяловського — образи «автогенні», тобто характеризують щонайперше психіку автора, різночинного інтеліґента, «мыслящего пролетария», — а такі «мыслящие пролетарии» — «по своєму происхождению (!!) свободно устремленные индивидуалисты», стихійні бунтарі, люди аколективні.(обратно) 463

Це риса, здається, дуже типова. Пор. знов спогади Н. Клебановського про богуславську духовну школу. Н. Клебановський не належить до викривателів бурси, та й ті роки, коли він учився в Богуславі (а вступив він р. 1855), належать до тієї пори, коли бурса, хоч і по-своєму, але вже «прогрессировала», як те мусив визнати навіть найсуворіший її прокурор Помяловський (нарис «Переходное время бурсы»). Клебановський з приємністю згадує традиційні травневі рекреації, похваляє бурсацький стіл у Богуславі, а смотрителя школи ігумена Федора вважає навіть хорошим педагогом. «Проживши шесть лет в училище, — закінчує він свої спомини, — я на всю жизнь сохранил самое светлое воспоминание и глубокое уважение к памяти моих учителей, особенно к игумену о. Федору» (К. стар. — 1894. — XI. — С. 272). Але от що розповідає він про цього, ніби вартого «светлой памяти», педагога: «смотритель о. Федор, по происхождению малоросс, однако всегда чисто говорил по-русски и требовал того же от учеников». Щоб добитися певних наслідків, він звернувся до такого методу: запровадив журнал, зробив ослячі вуха з паперу для спійманих на українській розмові учнів і дощечку з написом «осел», наказавши «не здіймати цього убору без передачі іншому». Автор споминів визнає, що спочатку було смішно, але потім виявилися неґативні наслідки — учні заніміли, увійшло в моду порозуміватися на мигах, і смотритель зрікся розпорядження (К. стар. — 1894. — XI. — С. 430—431). Можна собі уявити, що бувало в бурсах, поставлених гірше.

(обратно) 464

Так, напр., неясний той побутовий ґрунт, на якому зростає неповага Тимохи до солодьчан (чи це відгомін стосунків, що бачив він у себе на батьківщині та які вважав нормальними, чи просто зарозумілість безпринципного заволоки, що, маючи дядька архієрея, відчуває свою безкарність). Неясне дещо і в психології Галі, власне, її перетворення на черству і морально не заклопотану паніматку Робусинську. До речі, неясною психологію Галі вважав ще Огоновський. Пор.: «Галя ні сіло ні впало полюбила наживу і, одружившись з поганим донощиком, жила собі щасливо, хоча трудно дознатись, чого вона навістила Антося, коли він нездужав».

(обратно) 465

Киевлянин. — 1870. — Ч. 54, 55, 56. В українському перекладі — Свидницький. Оповідання, літературна бібліотека «Книгоспілки». — К., 1927. — С. 11.

(обратно) 466

Філь Юхим. А. Свидницький та його літературні сусіди. — Зап. істор.-філ. відд. ВУАН. — Кн. XVI. — С. 189—199. Книжка Лотоцького вийшла в Кам’янці під заголовком: И. Лотоцкий. Воспоминания. — 1910.

(обратно) 467

К. стар. — 1904. — VII—VIII. — С. 161—175.

(обратно) 468

Правда. — 1878. Порівняй лист Франка до Драгоманова. 26.IV.1890. Листування, вид. ВУАН, 1928. — С. 324.

(обратно) 469

Від Куліша до Винниченка. — К., 1929, вид. Культура. — С. 72—103.

(обратно) 470

Сам Помяловський в кінці другого начерку — «Бурсацкие типы» — говорить про вісім начерків, які йому лишилося ще написати.

(обратно) 471

«Від Куліша до Винниченка». — К., 1929. — С. 91—92.

(обратно) 472

Прекрасний нарис «звичайної лекції з поркою» див. також у спогадах Кістяківського // К. стар. — 1895. — III.

(обратно) 473

Деятель старой бурсы // К. стар. — 1904. — VII—VIII. — С. 175.

(обратно) 474

К. старина. — 1894. — X. — С. 25—37.

(обратно) 475

Русская старина. — 1884. — VIII. — С. 295.